Книги Українською Мовою » 💛 Фанфік » Моя кров - це прокляття // Mattheo Riddle, Ila Styles 📚 - Українською

Читати книгу - "Моя кров - це прокляття // Mattheo Riddle, Ila Styles"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Моя кров - це прокляття // Mattheo Riddle" автора Ila Styles. Жанр книги: 💛 Фанфік. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 24
Перейти на сторінку:

- Що ти читаєш? - тихо запитала вона, підходячи до нього.

Маттео підняв очі, немов повертаючись із далекої подорожі. Він подивився на книгу, потім на Тейлор і м'яко посміхнувся.

- Це стародавні тексти про магічну силу наміру, - відповів він. - Вони описують, як воля та емоції можуть впливати на заклинання. Навіть на найпростіші з них.

Тейлор здригнулася від його слів. Вона ніколи не чула, щоб хтось говорив про магію так глибоко, немов вона була живою істотою, з якою можна взаємодіяти. У Гоґвортсі вчителі вчили чітким правилам: виголоси заклинання, рухай паличкою - і отримаєш результат. Але Маттео дивився на магію інакше.

- Це правда? - здивовано запитала Тейлор. - Я думала, що сила магії залежить від знань і тренувань, а не від почуттів.

Маттео кивнув, його очі блиснули загадкою.

- Знання і тренування - це основа, але магія набагато глибша. Вона відгукується на наші найпотаємніші бажання і страхи. Ти ж це відчуваєш, чи не так? - він подивився їй просто в очі.

Тейлор задумалася. Були моменти, коли їй здавалося, що її заклинання спрацьовували краще, коли вона була емоційно залучена, але вона ніколи не надавала цьому значення.

- Так, іноді... Але я завжди думала, що це збіг, - зізналася вона.

- Нічого не буває випадковим, принцесо. - тихо відповів Маттео, знову опускаючи погляд у книгу.

Вони стали проводити більше часу разом, як у бібліотеці, так і за межами Гоґвортсу. Маттео показував Тейлор ті сторони магії, які їй раніше були невідомі. Вони обговорювали стародавні заклинання, магічні артефакти і навіть способи, якими можна було вплинути на магію залежно від стану душі.

Одного разу, коли вони прогулювалися вздовж Забороненого лісу, Маттео раптово зупинився.

- Чому ти мені довіряєш? - запитав він, його голос був серйозним і навіть трохи тривожним.
Тейлор була здивована запитанням.

- А чому б і ні? Ти розумний, добрий... я відчуваю, що можу покластися на тебе.

- Принцесо, ти думаєш, я добрий? Тільки з тобою. І ти ж знаєш, чиє в мене прізвище, - вимовив Маттео, не дивлячись на неї. - Багато хто боїться мене через це. Вони напевно думають, що я - лише спадкоємець Темного Лорда, який хоче його повернути.

Тейлор зупинилася поруч із ним, уважно подивилася в його обличчя, на якому було відображено стільки гидливості.

- Твоє прізвище - це всього лише ім'я. Воно не визначає, хто ти насправді, - спокійно відповіла вона. - Ти сам обираєш, яким бути.

Маттео довго мовчав, немов переварював її слова. Нарешті, він глибоко зітхнув і подивився на Тейлор із вдячністю.

- Ти перша, хто сказав мені це, - зізнався він. - Усі інші... вони або бояться мене, або ставляться з підозрою.

- Ну, я не така, як усі, - з усмішкою відповіла Тейлор. - І я точно знаю, що ти теж не такий, як усі.

Цей момент став переломним у їхній дружбі. Між ними виник міцний зв'язок, заснований на взаємному розумінні та довірі. Тейлор відчувала, що в Маттео справді є щось особливе - не тільки його глибокі знання з магії, а й щось більш особисте, приховане за його холодною маскою. Вона бачила його внутрішню боротьбу, щось темне і пригнічене, але не зле. Можливо, це була боротьба за те, щоб прийняти себе і свою спадщину.

Одного вечора, коли вони знову сиділи в бібліотеці, Тейлор наважилася запитати:

- Маттео, чому ти так багато часу проводиш один? Адже ти міг би спілкуватися з іншими хлопцями, але завжди вибираєш самотність.

Маттео забарився з відповіддю, його погляд був зосереджений на книзі перед ним, але Тейлор бачила, що він розмірковує.

- Я звик до самотності, - нарешті вимовив він. - Я завжди перебував один, не рахуючи Северуса. Та й коли хтось дізнаватиметься про мого батька, я впевнений, що люди уникатимуть мене. А якщо хтось і знає, чий я син, і намагаються перебувати ближче, то найчастіше для того, щоб щось отримати натомість. Ти стала винятком. Ти нічого не вимагаєш від мене, просто поруч... і це допомагає мені забути про все інше.

Тейлор відчула легкий приплив тепла всередині. Маттео був важливий для неї, і вона розуміла, що їхня дружба - це щось більше, ніж просто спілкування двох школярів. Вони обидва відчували, що їхнє життя почало переплітатися, і це наповнювало їх силою. Але водночас Тейлор продовжувала відчувати, що в Маттео приховано щось важливе, чого вони ще не обговорили. Можливо, темна глава з його минулого, або щось більше, що могло змінити їхні долі. І хоча вона не знала, до чого це призведе, одне було ясно - вона готова була стояти поруч із ним до кінця.

1 ... 3 4 5 ... 24
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя кров - це прокляття // Mattheo Riddle, Ila Styles», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Моя кров - це прокляття // Mattheo Riddle, Ila Styles"