Читати книгу - "Si ames, intelliges, RIV"

       Тиша, що настала після його слів, була тривожною. Мілена довго мовчала, її погляд став серйозним, а в її очах не було злості чи відрази. «Але я... я не можу змінити того, що відчуваю», — він додав, мов намагаючись пояснити, чому це стало для нього таким важким. «Я не хочу бути ворогом для тебе. Я вже не можу». Мілена довго дивилася на нього, її обличчя залишалося непроникним. Потім вона тихо промовила: «Ти... ти не обманював мене» — її голос був м'яким, але в ньому відчувалась легке хвилювання. Айдан похитав головою: «Ні. Я не хотів тобі нічого приховувати, але… Стій, що ти скащзала?». Вони обидва мовчали кілька секунд. Дівчина відчувала, що це був єдиний шлях — сказати правду.

       Айдан відчув, як серце стискається від того, що сказав. Це було складно. «Мілено?» — його голос звучав важко, мов кожне слово давалося йому з труднощами. Вона повернула голову до нього, її очі були вже червоні. «Що ти хотіла сказати?» — промовив він, відчуваючи, як ці слова ковзають через його горло. Мілена досі мовчала, її погляд став все більш глибоким, наче вона намагалась оцінити всю ситуацію. Вона повільно прокашлялась, а потім промовила: «Ти і так вже багато ризикував. Не треба було приховувати це від мене». Її слова були спокійними, навіть коли її очі залишались зосередженими на ньому. Айдан зрозумів, що хоч і було важко зізнатися, але це дозволило їм бути чесними одне з одним. «Мілено, ти знала?" — запитав юнак. Вона тихо кивнула, її погляд став теплішим, і хоч у її очах залишалась невизначеність, вона не відвернулася від нього. «Ми не можемо змінити те, ким ми є», — сказала вона, її голос лагідний та сильний. Айдан відчув, як ці слова торкнулися його глибоко. «Але ти врятувала мене…» — нагадав принц. Принцеса поцілувала його у лоб. «Тому і врятувала» — відповіла вона. Вони обидва були жалкували, що вони принц та принцеса з ворогуючих королівств. І хоча вони стояли перед гіркими обставинами, які навряд чи могли бути змінені, зараз, у цю ніч, вони мали один одного.