Читати книгу - ""Ритм твоїх слів", Стася"

Локація: Затишна кав’ярня. Вечір у самому розпалі, але для Катерини це звичайний день. Вона сидить за столиком біля вікна, здавалося б, заглиблена у свої думки. Перед нею чашка кави, яку вона ще навіть не спробувала. Її ноутбук відкритий, але курсор на екрані блимав уже кілька хвилин — без жодного руху.

Думки плутаються, але вперто повертаються до одного: що робити з цим несподіваним вихідним? Їй наче й хотілося перепочити, але як це зробити, якщо вона звикла працювати нон-стоп?

Її роздуми перериває чоловічий голос.

— Сподіваюся, ти не проти компанії?

Катерина піднімає погляд і бачить хлопця, який безцеремонно займає місце навпроти. Виглядає він розслаблено, наче вже давно тут сидить. Світле волосся трохи скуйовджене, чорна футболка, поверх якої недбало накинута сорочка. Вигляд у нього той, що називають «безтурботний хаос».

Катерина здивовано піднімає брову.

— А у вас, здається, доволі впевнена манера знайомитися.

Хлопець лукаво посміхається.

— Це лише вдала імпровізація. Я помітив, що ти тут сидиш сама, дивишся на каву, наче намагаєшся знайти в ній сенс життя. Може, я зможу трохи розбавити цей глибокий процес?

Катерина скептично всміхається, але не відповідає одразу. У неї є правило: не заводити безглуздих розмов із незнайомцями. Але чомусь зараз це правило не здається таким уже й важливим.

— Можливо, я просто люблю пити каву наодинці, — нарешті відповідає вона.

Хлопець нахиляється вперед, спершись ліктями на стіл.

— Або тобі ще ніхто не склав гарної компанії?

Катерина посміхається ще ширше, але в її погляді досі читається легка недовіра.

— О, тепер я точно заінтригована. І хто ж ти, самовпевнений незнайомцю?

— Олексій. Музикант, любитель випадкових розмов і прихильник спонтанних рішень, — представився він, немов це була якась урочиста подія. — А ти?

Катерина робить паузу, немов вагається. Зазвичай вона не ділиться особистими деталями так легко, але цього разу...

— Катерина. Аналітик, прихильниця планування і жінка, яка не дуже добре вміє відпочивати.

Олексій хитро примружується.

— Чудово. Протилежності притягуються.

Катерина сміється, і їй навіть трохи подобається цей обмін словами. Вона ще не знає, як складеться ця розмова, але точно не збирається вставати і йти.