Читати книгу - "Сестри мовчання, Черрі Корде"

Я кріпачка, що в кайданах,

Мій світ — це хата і стерня.

Де сонце в'яне у туманах,

Де сльози — хліб мого життя.

Мене не кликали до бальних зал,

Не шили шати, як панянці.

Мій шлях — стерня, а смутку вал

Спадає важко у світанці.

Я продана за мішок жита, 

За жменю проса й пару свиней.

За волю, що вітром змита,

Мій шлях — у рабстві між людей.

Та ніч не вічна — згасне морок,

Вітри розвіють панський гніт.

Я волю знайду крізь сльози й сором,

Бо серце знає, де мій світ.

Згасне гніт і страх минеться,

Сонце зійде крізь плач і дим.

Свобода тихо усміхнеться,

І шлях мій стане не страшним.

       Уляна, село Великі Сорочинці, 1857 рік