Читати книгу - "Артефакт Провідника, Fill"

— Ви давно чекали? — пересохлими губами повторив Ноель, відчуваючи, як серце починає стукати швидше.

— О, так.

Кастельг встав зі свого місця, розправляючи мантію. Його рухи були повільними, упевненими, ніби він ніколи в житті не поспішав.

— Ти, мабуть, думаєш, що тут якась помилка. Але ні, Ноелю. Ми викликали тебе тому, що ти один із тих, хто може змінити світ.

Його голос звучав майже лагідно, проте в кожному слові відчувалася прихована влада.

— Магія Світла — це рідкість. Ми знаємо, хто ти такий.

Ноель змусив себе ковтнути.

— Я не знаю, що ви маєте на увазі. Я ніколи не був сильним магом. Я навіть не знаю, як контролювати свою силу!

Кастельг усміхнувся.

— О, сила — це не проблема. Ми допоможемо тобі. Але спочатку… ти повинен зрозуміти, що відбувається у світі.

Він зробив крок уперед, і повітря навколо нього ледь-ледь здригнулося від магічного тиску.

— Саймон.

Це ім'я вибухнуло в голові Ноеля холодним осколком страху.

— Він сильний, як ніколи. Той, хто називає себе володарем Дракона Темряви, не просто маріонетка. Він справжня загроза. І ось питання, хлопче: чому ми маємо протистояти йому?

Ноель різко звів голову.

— Що?..

— Ми можемо приєднатися до нього.

Холодний, майже розслаблений голос Кастельга віддавався луною у просторій залі.

— Ми можемо розділити його силу. Стати частиною нової епохи. Без боротьби. Без втрат. Просто… підкоритися.

Ноель відчував, як у нього стискається все всередині.

— Ви серйозно? Ви, Великий Маг Башти, хочете стати його слугою?

Кастельг підняв брови, ніби почув дитячу дурницю.

— Слугою? О, ні, ти не так зрозумів. Я говорю про союз. Ми не можемо виграти у нього, тож навіщо воювати? Якщо ти справді розумний, ти зробиш правильний вибір.

Ноель не вірив своїм вухам.

— А якщо я відмовлюся?

Кастельг усміхнувся ще ширше.

— Тоді нам доведеться тебе переконати.

У той же момент Ноель відчув, як магія починає здавлювати його, наче сотні невидимих рук хапають його за горло. Його легені стиснулися, і він майже впав на коліна.

— Ти не маєш вибору, хлопче.

І тоді він зрозумів: якщо він залишиться тут, він ніколи звідси не вийде.

Цієї ночі він вирішив тікати.

Усе було проти нього. Башта охоронялася магами, коридори переплутувалися в нескінченному лабіринті, а його власні сили здавалися нікчемними. Але страх перед тим, що Кастельг зробить з ним, якщо він залишиться, був сильнішим.

Він пробирався темними переходами, слухаючи кожен звук. Його серце билося так голосно, що здавалося, його можна було почути на весь поверх.

Кроки.

Ноель завмер, ховаючись у тіні.

— Я знав, що ти щось задумав.

Цей голос.

Він обернувся — і зустрівся поглядом із одним із слуг Кастельга.

— Ти не можеш втекти, хлопче.

Але Ноель не чекав. Він викинув руку вперед, зосереджуючи свою магію. Світло спалахнуло, засліпивши мага на секунду — достатньо, щоб Ноель побіг далі.

Він мчав темними коридорами, несамовито шукаючи вихід. Його ноги горіли від втоми, легені хапали повітря, але він знав: якщо зупиниться, це буде його кінець.

І тут він побачив двері.

Єдиний шлях.