Читати книгу - "Божий світильник"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Еллері здалося, що Райнак міцніше стис руками кермо, хоч на його вустах так само грала спокійна, лагідна усмішка.
— Прошу вас, містере Торн, — стомлено промовила Еліс, — мені… мені несила розмовляти про це зараз.
Автомобіль мчав безлюдним шосе, немовби намагаючись утекти від негоди. Над усією округою нависало похмуре, свинцево-сіре небо. Холод проходив у машину, забирався під одяг. Еллері поворушив ногами й, озирнувшись, кинув погляд на Еліс Мейх'ю. Вона сиділа нерухомо, тримаючи на колінах стиснуті в кулачки руки. У сутіні невиразно біліло її обличчя. Торн поруч із нею замислено дивився у вікно.
— Чорт забирай, здається, буде сніг! — надуваючи щоки, бадьоро проголосив Райнак.
Ніхто йому не відповів.
Вони їхали, не зупиняючись. Одноманітний краєвид був такий самий похмурий, як і погода. Машина давно вже звернула з шосе й тряслася розбитою, скутою морозом лісовою дорогою, що вела кудись на схід, плавно вигинаючись нескінченною дугою. Чорне плетиво мертвих дерев і густого підліска обабіч дороги було наче обвуглене і справляло гнітюче враження.
— Мов нічийна земля! — вихопилося в Еллері, якого підкидало на сидінні поруч із Райнаком.
Товстун, повівши плечима, кивнув головою.
— Місцеві жителі так і кажуть. Правда ж, богом забута земля? Але Сільвестр, коли чув таке, завжди дуже гнівався.
— Місце й справді не дуже привабливе, — глухо озвалася Еліс. Вона, як видно, думала про батька, що жив у цій пустці, і про матір, що втекла звідси багато років тому.
— Так було не завжди, — по-жаб'ячому надуваючи щоки, зауважив Райнак. — Пам'ятаю, в мої дитячі роки тут було дуже гарно й багатолюдне. Це місце могло стати центром густонаселеної округи, але прогрес обминув його, а кілька лісових пожеж довершили справу.
— Це жахливо! — тяжко зітхнула Еліс. — Просто жахливо!
— Люба моя Еліс, — вів далі Райнак, — у вас говорить ваша наївність. Життя — це жорстока боротьба за можливість скрасити жахливу дійсність. Навіть більше, життя — досить нудна штука. Навіщо себе обманювати? Якщо добре подумати, то навряд чи варто жити взагалі. Та коли ви вже мусите жити, то мусите змиритися й з тим, що все навколо прогнило.
— А ви філософ, докторе, — озвався адвокат.
— Я просто чесна людина.
— Знаєте, докторе, — не витримав Еллері, — ви починаєте мені набридати.
Товстун тільки зиркнув на нього й промовив:
— А ви, Торне, теж згодні з вашим загадковим колегою?
— Я скажу, мабуть, досить банальні слова: судять не по словах, а по ділах. Я шість днів не голився і сьогодні вперше після похорону Сільвестра Мейх'ю залишив його будинок.
— Як так, містере Торн? — повернулася до нього Еліс.
— Пробачте, міс Мейх'ю, — відказав адвокат. — На все свій час.
— Ви нас ображаєте, — усміхнувся Райнак, вправно об'їжджаючи глибоку вибоїну. — Боюсь, у моєї племінниці складеться хибне враження про її родину. Немає сумніву, у нас є вади, а оскільки багато наших поколінь гартувалися в холоді, то кров теж, мабуть, трохи остигла. Але ж хіба найкраще вино буває не з найглибших холодних погребів? Досить поглянути на Еліс, аби зрозуміти, що я маю на увазі. Така врода — витвір багатьох попередніх поколінь.
— Моя мама до цього теж певною мірою причетна, дядечку Герберте, — дорікнула Еліс.
— Ваша мама, люба моя, була лише посередниця, — заперечив товстун. — У вас типові риси родини Мейх'ю.
Еліс промовчала. Дядько, якого вона побачила сьогодні вперше, симпатії в неї не викликав. Не покладала дівчина великої надії і на те, що кращими виявляться родичі, з якими вона мала незабаром зустрітися. Тітонька Сара батька пережила, але ця хвороба, здається, не обминула і її. Щодо тітоньки Міллі, то хай там яка вона була колись, а досить глянути на Райнака, щоб здогадатися, яка вона тепер.
У Еллері Квіна закололо в потилиці. Чим далі вони заглиблювалися в нетрі, тим менше подобалась йому ця пригода. В ній було щось незбагненне, так ніби якась надзвичайної сили рука готувала сцену для першої дії грандіозної трагедії. Він щільніше закутався в пальто і спробував прогнати цю легковажну думку. І все ж таки дивно: вздовж дороги, як йому впало в око, не було стовпів ні телефонної, ні електричної лінії. Отже, свічки. А свічок Еллері терпіти не міг.
Позад них хилилося до обрію сонце. Бліде світло тремтіло в холодному повітрі. Еллері хотілося, щоб сонце зупинилось.
Дорога плавною дугою тяглася все далі й далі на схід. Здавалося, їй не буде кінця. Потемніло затягнуте хмарами небо. Холод пробирав до кісток.
— Приїхали! — оголосив Райнак, звертаючи ліворуч на вузький, посипаний жорствою проїзд.
«Нарешті ця подорож закінчилася», — з полегкістю зітхнувши, подумав Еллері.
На задньому сидінні заворушилися — теж, мабуть, подумавши про те саме — Торн і Еліс. Еллері випростав закоцюблі ноги й роззирнувся довкола. Обабіч проїзду було таке саме безладне плетиво дерев. Йому згадалося, що вони, з'їхавши з шосе, ні разу нікуди не звертали й не перетинали жодної дороги. Збитися з цього клятого путівця й заблукати було неможливо.
— Ласкаво просимо додому, Еліс! — сказав, повернувши голову, Райнак.
Еліс відповіла щось нерозбірливе. Вона сиділа, по самі очі закутавшись у старий, побитий міллю плед, що його накинув на неї Райнак. Почувши в голосі товстуна глузливі нотки, Еллері швидко позирнув на нього, але гладеньке обличчя в лікаря зберігало той самий ввічливий вираз.
Проїхавши ще трохи, Райнак зупинив машину між двома будинками, їх розділяв лише вузенький проїзд, що вів до старого, облупленого гаража, в якому стояв, виблискуючи, Торнів «Лінкольн».
Три будівлі, оточені плетивом дерев, скидалися на три безлюдні острівці у відкритому морі.
— Ваш родовий палац, Еліс, — голосно сказав Райнак. — Ось цей, ліворуч. Колись сірий кам'яний будинок ліворуч так потемнів від часу, а, може, й від вогню, що тепер був майже чорний. Плями та смуги на його фасаді нагадували сліди прокази на обличчі в мерця. Ця триповерхова споруда, оздоблена химерними кам'яними зображеннями рослинного світу, була побудована, безперечно, у вікторіанському стилі.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Божий світильник», після закриття браузера.