Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Фосфорна квітка 📚 - Українською

Читати книгу - "Фосфорна квітка"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фосфорна квітка" автора Еберхард Паніц. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 39
Перейти на сторінку:
витримаю, я не хочу цього більше чути.

— Ради Бога, що ти маєш на увазі?

— Допитування й підозру, Річарде. З мене досить!

Едвардс кивнув головою, але не зовсім збагнув, що дружина хотіла сказати.

— Маргрет, — лише вичавив він із себе й ухопився за її руку, — тобі не треба було сьогодні йти з дому.

— Не пускай до мене тих людей, чуєш? Нікого!

— Добре, Маргрет! — Він одпустив її руку, а Маргрет відвернулась. Ні, йому не можна було відпускати її, це він добре знав. А може, тоді, в Сан-Франціско, не належало ходити за нею назирці? Три роки й сім тижнів прожили разом, щасливо, нещасливо. Що ж тепер?


5

Він поїхав додому й ліг спати. Вві сні бачив білу хмару, що поступово темніла, бачив і щось подібне до фосфорної квітки. Однак ту квітку враз поглинув жахливий морок,і Едвардс нічого не міг згадати. Його тіпало, він лежав і не спав, горло стискали спазми. Вперше вві сні його мучила думка про кінець життя, про смерть.

Забілів день. Едвардс був як попарений, коли вдягся й пройшовсь квартирою. Біля картини з убитою дитиною й скорботною матір'ю, схожою на Маргрет, він зупинився. Гра барв і мерехтливі фосфорні іскри неймовірно бентежили його. Вундервальд був сучасним художником, з якого боку не підходь, і в ньому було не просто розібратися. Та чи й хотів того Едвардс?

Він випив два-три келишки віскі, тоді почувся дзвоник. Лише не гарячкувати, подумав він і повагом пішов до дверей. Інколи хтось приходив на урок поза розкладом, він не був дріб'язковим й у більшості випадків не заперечував.

— Хвилиночку! — вигукнув він і пов'язав собі краватку.

Про такі речі не треба забувати, казала Маргрет. Вона не надавала надто великого значення зовнішності, але все мало бути на своєму місці. У понеділок, середу й п'ятницю пані Кліман прибирала квартиру, а в суботу якесь хлоп'я приходило по брудну білизну. Була неділя, й він, безперечно, не призначив на сьогодні занять; такого ніхто й не вимагав од нього. А люди, про яких Маргрет у клініці говорила з огидою, завжди приходили, подзвонивши наперед по телефону: у таку ранню годину їх, однак, ніколи не було.

А це виявилась Евеліна, подружка Маргрет. Евеліна оббивала з черевиків сніг. Уночі хурделило, Едвардс цього майже не помітив. Від нього тхнуло спиртним, і він похапцем проковтнув кілька м'ятних цукерок, бо хотів справити на блондинку Евеліну добре враження.

— Я не буду довго заважати, — сказала вона, розкрила сумку й дістала звідти кілька газет.

— Але ж пальто ти скинеш!

— Прочитай ось це спочатку, Річарде!

Двадцятип'ятирічна дівчина ледве сягала йому до плеча. В руках вона тримала вульгарну «Рейніше пост» і ще якісь газети, але він дивився не на них. Його більше цікавило довгасте обличчя Евеліни, її пухкенькі губи, великі очі й русяве волосся, якого вона торкнулася гребінцем. Кришталики снігу розтанули й краплинами скочувалися з її чола. В голові Едвардса промайнула дивна думка. Він утупився в її груди, коли гостя нахилилась, щоб підфарбувати собі вуста. Ця сама чорна сукня без рукавів була на ній і тоді, коли у Валентінеровій галереї поряд з в'єтнамським лаковим живописом показували мініатюри Вундервальда. Того дня Едвардс уперше запитав себе, чи він у Сан-Франціско не помилився, вибираючи дружину. Обидві тоді завжди ходили разом, але його вибір упав таки на Маргрет, хоч Ашфільд не радив йому одружуватися з нею. «Софістка, — шепнув він йому, — бісеня!»

Евеліна обернулася й ледь примружила очі.

— Ти ж це читав, еге ж? — запитала вона. — Про все уже роздзвонили.

— Про що все?

Кров ударила йому в скроні. Такого він не сподівався, сьогодні він взагалі не заглядав до поштової скриньки. Йдучи з Евеліною в кімнату, він прочитав заголовок великими літерами: «НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК ЧИ ЗЛОЧИН?» Побачивши своє прізвище під статтею, він хотів був зіжмакати газету. Вони знали все, очевидно, зграя нишпорок вирушила на пошуки. У них уже й версія готова: спочатку було прокладено газопровід, а потім його розібрано — найзагадковіший замах з давніх-давен.

— Це дуже підло з їхнього боку, — сказала Евеліна.

Едвардс випив четвертий келишок віскі; все це було бридко. Звичайно, вони написали й про розпусне життя Вундервальда, про його матроські пригоди, про нешлюбного сина. Вони із задоволенням писали про те, що він до й після 1945 року, бувши комуністом, сидів у в'язниці, а після угорських подій 1956-го ходив зі сльозами на очах.

— Сучі сини! — вилаявся він. — Пий, Евеліно, інакше це важко буде витримати.

Вона взяла келишок й підсіла до нього. Йому було приємно, що дівчина сиділа поряд, пила разом з ним і не втішала пустопорожнім базіканням.

— Випий і ти зі мною, — сказала вона. Едвардс кивнув головою:

— Це п'ятий. Будьмо!

— Ти був у Вундервальда, чи мені самій до нього поїхати?

— Якби вони, принаймні, не підтасовували сюди політику, не маю ніякого бажання, щоб мене в неї уплутали, — сказав він. — Ці гієни ввесь час тільки й чекали на такий поживок.

— Ти мусиш бути обережним, Річарде, ти — іноземець.

— Я скажу Цахаріусові, що говоритиму під присягою те, що він схоче, хоча він цього й не заслуговує.

— Але ж то міг бути просто нещасний випадок, — мовила вона, мляво схиляючись на спинку крісла, з сигаретою в роті.

— Мені зовсім не подобається, що Маргрет зрадила мене, — сказав він із серцем. — Це не в її стилі — щось приховувати, і вона прикрилася тобою. Нібито була в тебе, хоча нині ввесь світ знає, де вона опинилася насправді. Отак!

Евеліна підвела голову й, усміхаючись, глянула на нього.

— Маргрет після обіду таки приходила до мене. Була трохи збентежена, але весела, як завжди. Ми пили каву, й вона розповіла мені про ваш дивний розрив.

Але коротеньким спідничкам отієї Ріти Бланк Маргрет і

1 ... 3 4 5 ... 39
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фосфорна квітка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фосфорна квітка"