Читати книгу - "Знайдені, Євгеній Шульженко"

Саме тоді. Коли настала тиша, всі почули десь зі сторони дороги до табору шум. Спочатку було не зрозуміло, що це. Потім звук наблизився, кожен з команди почув щось типу «тяв» чи «гав». Мілана почала швидко згадувати, який же звір видає такі звуки, але спроби були марними. Лише Іван насупившись, швидко вийшов з води. Він схопив лук та стріли, підготувався.

- Це лисиця, - пояснив хлопець, - саме такі звуки вони видають. Це не дуже небезпечний хижак, але їх тонкі гострі зуби можуть наробити багато дірок в наших ногах та руках. – Іван позвав Діму, - хватай зброю, будь поряд. – хлопець глянув на інших, - а ви обережно обійдіть берег з цієї та іншої сторони. Шукайте норки. Лисиці люблять влаштовувати домівки в піску, біля річки.

- Просто нора в піску? – спитала Ліза.

- Ні, більш за все, що це буде невеличкий обрив, - сказав Іван, - десь під деревом. Нору в піску вирити не складно, але коріння будуть більш надійними для лисиці.

Поки Мілана та Ліза з Костею розійшлись в сторону в пошуках нір, хлопці почули, що тявкання-гавканнянаближається. Судячи по шуму, лисиця точно була не одна. Але якщо десь тут поряд нора та ще й малечею, бійку не минути. Так і сталось. Про це повідомила Ліза, що відійшла трохи вправо та показала на дерево біля річки. Саме там було щонайменше п’ять дірок в піску, що уходили під землю, надійно закриваючись корінням.

Іван чортихнувся. Краще буде, якщо діти перейдутьрічку, оскільки шлях їх йде саме в ту сторону. Зустрічатись з хижаками не було бажання, навіть такими малими як лисиця. Швидко збившись в натовп, хлопці та дівчата увійшли у воду. В цей час на пагорбі з’явились гості. Точніше, діти були гостями у зграї рудих хижаків.

- Ой, які гарненькі, - не втрималась Ліза, - вони точно небезпечні.

- А ти хочеш перевірити? – всміхнуся Іван, - прошу, але тоді не клич нас на допомогу.

- Ні, дякую, - Ліза перелякано глянула на хлопця, - кажи, що треба робити.