Читати книгу - "Код да Вінчі"

— Це жінка! — вигукнула Софі.

Тібінґ засміявся.

— Так, це дивує! І повірте мені, це не помилка! Леонардо майстерно малював статеві відмінності.

Софі не могла відвести очей від жінки поряд з Христом. «Таємна вечеря» — це картина, на якій тринадцять чоловіків. Хто ця жінка? Вона була молода, виглядала дуже побожною, скромною, мала гарне руде волосся і тихо складені руки. І це та жінка, яка самотужки могла завалити християнську церкву?

— Ніхто не помічає її, — сказав Тібінґ, — ми бачимо те, що очікуємо побачити.

Софі підійшла ближче до картини.

— Хто це? — спитала вона.

— Це, моя люба, — відповів Тібінг, — Марія Магдалина.

Софі обернулась.

— Та повія?

Тібінґ став гнівно задихатися, ніби те слово образило його особисто.

— Магдалина не була нею. А така думка є наслідком брудної кампанії, яку розпочала рання християнська церква. Церква мала знеславити Марію Магдалину, щоб заховати небезпечну таємницю: її роль як Святого Грааля.

— Її роль?

— Як я вже говорив, — пояснив Тібінґ, — ранній церкві було потрібно переконати світ, що смертний пророк Ісус був божественним створінням. Тому всі Євангелія, у яких відбилося земне життя Ісуса, було викинуто з Біблії. На жаль, з Євангелій забрали одну особливо дражливу тему Його земного життя. Марію Магдалину. — Він замовк. — А точніше, її шлюб з Христом.

— Не розумію! — Софі глянула на Ленґдона, а потім знову на Тібінґа.

— Це записано в історичних хроніках, — сказав Тібінґ, — і да Вінчі, безсумнівно, знав про це. «Таємна вечеря» буквально кричить, що Ісус і Магдалина були подружжям.

Софі знову глянула на фреску.

— Зверніть увагу, Ісус і Магдалина одягнені, ніби дзеркальне відображення одне одного, — Тібінґ вказав на дві постаті в центрі.

Софі була заворожена. Сам колір їхнього одягу вказував на це. На Ісусові був червоний хітон й синій плащ, на Магдалині — синій хітон й червоний плащ. Інь і Янь. Жінка й Чоловік.

— Ризикую вказати на ще більшу дивовижу, — сказав Тібінґ. — Звернуть увагу, Ісус та Його наречена, як виявляється, поєднані стегнами й відхилилися одне від одного, ніби утворюючи між собою простір особливої форми.

Навіть ще до того, як Тібінґ звернув її увагу, Софі побачила це. То був той самий символ, який Ленґдон раніше малював для Грааля, чаші й жіночого лона.

— Нарешті, — сказав Тібінґ, — якщо ви подивитесь на Ісуса й Магдалину не як на людей, а як на елементи композиції твору да Вінчі, ви помітите ще один елемент. Літеру абетки.

Тепер Софі відразу побачила її: величезну бездоганно виписану літеру М[32]. Софі зважувала всю інформацію.

— Згодна, прихована літера М інтригує, однак це сумнівний доказ шлюбу Ісуса й Магдалини.

Тібінґ підійшов до найближчого столу.

— Як я вже говорив раніше, шлюб Ісуса і Марії Магдалини зафіксований в історичних хроніках, — він став шукати якусь книгу в своїй бібліотеці. — Більше того, Ісус як одружена людина набагато переконливіший, ніж біблійний Христос як парубок.

— Чому? — спитала Софі.

— Бо Христос був євреєм, — сказав Ленґдон, — а в той час єврейському чоловікові було заборонено бути неодруженим. Кожен єврейський батько був зобов’язаний знайти відповідну дружину своєму синові. Якби Ісус був неодружений, принаймні одне Євангеліє мало б згадати про це і пояснити Його неприродний стан парубка.

Тібінґ витяг величезну книжку й поклав її на столі. Том у шкіряній палітурці розміром як плакат нагадував географічний атлас. На обкладинці було написано: «Гностичні Євангелія». Тібінґ розгорнув книгу, і Ленґдон із Софі підійшли до столу. Софі побачила фото стародавніх документів, зокрема розірваного папірусу із рукописним текстом. Вона не впізнала давню мову, але поряд було надруковано переклади.

— Це фотокопії тих сувоїв, які я згадував раніше, — сказав Тібінґ, — найперші християнські записи, які не увійшли до Нового Заповіту.

Перегорнувши книгу до середини, він вказав на заголовок:

— Завжди добре почати з Євангелія від Філіпа.

Софі почала читати:

А супутницею Спасителя є Марія Магдалина. Христос любив її більше за інших учнів і часто цілував її в губи. Решта учнів ображалися, і їм не подобалося це. Вони Йому казали: Чому Ти любиш її більше, ніж нас усіх?

Слова здивували Софі, але не переконали її.

— Тут не йдеться про шлюб.

Тібінґ усміхнувся, вказуючи на перший рядок.

— Слово «супутниця» в ті дні буквально означало «дружина». — Він відкрив ще одну сторінку книги: — А це з Євангелія від Марії Магдалини.

Софі й не знала, що існує Євангеліє як оповідь Магдалини. Вона прочитала.

І Петро сказав: Чи справді Спаситель говорив із жінкою без нашого відома? Чи ми маємо всі повернутися і слухати її? Чи для Нього вона краща за нас?

А Левій відповів: Петре, ти завжди був запальний. Тепер я бачу, ти сперечаєшся з жінкою, як ворог. Якщо Спаситель удостоїв її, хто ти є, щоб гнати її? Так, Спаситель пізнав її. Саме тому Він любить її більше за нас усіх.

— Жінка, про яку вони розмовляють, — пояснив Тібінґ, — Марія Магдалина. Петро, учень Ісуса, ревнує.

— Бо Ісус обрав Марію?

— Не лише тому. Ставка була ще вищою. Згідно з Євангеліями, Ісус припускав, що Його скоро можуть схопити і розіп’ясти. Тож він дає Марії Магдалині вказівки, як дбати про Його церкву, коли Його не стане. Петро не хоче бути на других ролях після жінки.

Софі намагалася збагнути суть.

— Це ж святий Петро, правильно? Той камінь, на якому Ісус побудував Свою церкву.

— Все правильно, крім одного. Згідно з тими неканонічними Євангеліями, не Петрові, а Марії Магдалині Ісус доручив розбудувати християнську церкву.

Софі глянула на нього.

— Ви кажете, християнською церквою мала опікуватися жінка?

— Таким був проект. Ісус був втіленим феміністом. А Петро мав із цим проблеми, — сказав Ленґдон, вказуючи на «Таємну вечерю». — Ось тут Петро. Ви можете побачити, що да Вінчі добре усвідомлював, що саме Петро відчував до Марії.

Софі знову відібрало мову. На картині Петро загрозливо схилився до Марії Магдалини і вказував ребром долоні, що готовий перерізати їй горло.

— А тут так само, — сказав Ленґдон, вказуючи на юрму учнів біля Петра. — Трохи моторошно, так?

Софі скосила очі й побачила руку, яка тяглася з юрми учнів.

— У цій руці кинджал?

— Так. А тепер перерахуйте руки, і ви побачите, що ця… нікому не належить.