Читати книгу - "Числа Харона"

— Подивіться, любий пане експерте, — начальник підсунув Попельському під носа якийсь запис. — Бачите? Я виписав тут наші прізвища, і виявляється, що одне з них складається із семи літер — Заремба, одне з дев’яти — Грабський, два з десяти — Коцовський і Кацнельсон й одне найдовше з одинадцяти — Попельський.

Уявімо, наприклад, що двох із нас, приміром, мене й аспіранта Кацнельсона, замордує один і той самий убивця! І тоді якийсь розумник, блискучий експерт, зробить висновок: злочинець убиває людей, чиї прізвища складаються з десяти літер. Чудово! — він сплеснув у долоні. — Розшукуймо всіх львів’ян із прізвищами з десяти букв! Киньте, шановні поліцейські, усі ваші справи, сідайте в архівах і нотуйте ці прізвища, а коли випишете їх тисячі, то прохайте колег з інших воєводств, аби вони вам допомогли, а тоді спільними зусиллями захищайте цей натовп, або ж, як радить наш шановний експерт, виставте їх усіх як принаду! Цього ви вимагаєте, га, розумнику? Щоб поліція була аморальною й ризикувала життям невинних людей! Е, ні!

— Не така це вже й Сізіфова праця, — Попельський не міг позбутися поблажливого тону. — По-перше, таких людей небагато. Гематрія більшості імен та прізвищ перевищує 100, і вже тим більше 68, це я перевірив нині за телефонним довідником! Зверніть увагу, що імена й прізвища обох замордованих жінок короткі й містять спільні літери! По-друге, я міг би з вами погодитися, якби, наприклад, у прізвищах Коцовський і Кацнельсон було щось закодоване, якась важлива інформація, яка стосувалася б пана начальника й пана аспіранта...

— А хіба це не так? — Коцовський тріумфував. — Підкреслюю — випадково! Моє прізвище містить слово «коц», а прізвище вашого колишнього колеги — «сон». А тоді виявиться, що хтось із моїх предків, приміром, робив коци, а найулюбленіше заняття пана Кацнельсона — якраз спання! От вам і готовий висновок: злочинець убиває людей, чиї прізвища складаються з десяти літер, які роблять коци або полюбляють довго спати! Пане, пане, — Коцовський глузливо всміхнувся, — ваші експертизи не варті й шеляга!

Усі, крім Попельського, похнюпилися.

— Матриці теж нічого не варті? — спитав раптом Кацнельсон.

— Ну, матриці, може й ні, — буркнув ледь збентежений начальник. — Але ця гематрія — це вже занадто! Скажіть-но краще, що ми й досі не знаємо, як шукати наступну жертву Гебраїста!

— А що б ви сказали, пане начальнику, — озвався Попельський, — якби в прізвищах Коцовський і Кацнельсон було закодовано якусь справжню інформацію? Ту, що відповідає дійсності!

— Приміром що? — вибухнув сміхом Коцовський. — Наприклад те, що пан Кацнельсон — поляк юдейського віросповідання?

— Перепрошую! — не втримався Кацнельсон. — Я євангелістсько-реформаторської віри!

— Саме так, любий пане начальнику, — спокійно продовжував Попельський. — Якби з’ясувалося, що приголосні в прізвищі Кацнельсон утворюють слово «протестант» мовою кечуа. Що тоді? Ви так само весело сміялися, чи, може, дійшли б висновку, що в цьому є щось варте уваги? Ну ж бо, скажіть мені! — останнє речення він вимовив уже піднесеним голосом.

Коцовський прикусив губу й глибоко замислився. Усі підлеглі дивилися йому просто в очі.

— Мені довелося б визнати, що це дивовижа, — повільно проказав той, — але я аж ніяк не певен, чи вжив би я таких серйозних засобів, аби пояснити цей випадок... Крім того, — пожвавився він, — між випадковою, імовірно, гематрією 68 у прізвищах жертв і вашим химерним прикладом, є суттєва різниця!

Запала тиша. Попельський декілька разів крутнув на пальці каблучку. Цей жест Зарембі видався магічним, бо Вільгельм не знав, що перстень у думках друга перетворився на кастет, яким він зараз відправить Коцовського в нокаут.

— Гематрія 68 невипадкова, — Едвард підійшов до дошки й узяв крейду. — Панове, першу жертву, парафразуючи біблійну мову, можна назвати пророчицею, другу — блудницею. — Попельський записав на дошці обидва слова. — Це були їхні професії. Ворожка й повія. Гебрайською, відповідно, нбй’х і звнх. — Він дописав біля польських слів їхні відповідники נביאה та זונה. — Якщо ми полічимо значення цих гебрайських літер, здогадуєтеся, пане начальнику, скільки вийде?

— 68? — тихо запитав Коцовський.

— Саме так, гематрії обох слів становлять 68, — Попельський обтрусив долоні від крейди. — Отож, злочинець замордував двох жінок, чиї імена й професії мають гематрію 68. Чому? Цього я не відаю. Але знаю одне: мушу йти до бюро реєстрації населення й переглянути прізвища всіх мешканців нашого міста. Відразу ж відкину з поміж них ті, чия гематрія більша, ніж 100. А їх величезна кількість... А потім полічу значення усіх приголосних у тих прізвищах, які залишаться. Якщо в мене вийде 68, я перевірю професію цієї людини й тоді зателефоную до рабина Шацкера. Запитаю в нього, як це слово перекласти гебрайською. Коли полічу літери в гебрайському відповіднику професії й отримаю гематрію 68, — він гепнув кулаком об дошку, — матиму нову жертву! У вас будуть ще якісь зауваження, начальнику?

— Не зауваження, а розпорядження, — пихатий тон Коцовського контрастував з його невпевненим поглядом. — Ідіть завтра до мого секретаріату. Із самого ранку! Панна Зося випише вам уповноваження до Бюро реєстрацій населення! До роботи!

III

Пан Вацлав Круль, нічний портьє, котрий працював у відділі V-a Міської управи королівського столичного міста Львова, що на вулиці Рутовського, саме готувався, як завжди, повечеряти у своїй службовій кімнатці, як почув різке дзеленчання дзвоника біля вхідних дверей. Круль глянув на годинника, зрозумів, що зараз дев’ята вечора й вирішив, що о цій порі тут не повинно бути жодного відвідувача. Може, йому причулося? Старий запхнув вказівні пальці до вушних раковин і поворушив ними. Належало бути чуйним і прочистити вушні канали на випадок, якби звук повторився. Воно ніколи нічого невідомо, може, це якийсь п’яниця дзвонить задля розваги, а може, керівник адміністрації бюро хоче перевірити пильність свого персоналу? Прислухався. Тиша. Полегшено зітхнув. Мабуть, усе-таки причулося. Заходився коло свого улюбленого заняття, яким завжди розпочинав чергування, тобто взявся маленьким ножиком з бакелітовою ручкою чистити яблуко, коли дзвоник задзеленчав удруге. У портьє Вацлава