Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Твоя перша остання брехня 📚 - Українською

Читати книгу - "Твоя перша остання брехня"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Твоя перша остання брехня" автора Харлан Кобен. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 75
Перейти на сторінку:
Дуґласса? — спитав Шейн.

— Це не так важливо.

— Серйозно?

Він устав і почав міряти кроками кімнату. Не потрібно було знати його настільки добре, як Майя, щоб зрозуміти, що це недобре.

— Що таке? — спитала вона.

— Я вранці дзвонив детективу Кірсу.

Майя заплющила очі.

— Навіщо ти це робив?

— О, не знаю. Може, тому що ти вчора висунула йому неабияке звинувачення.

— Це Керолайн його висунула.

— Байдуже. Я хотів скласти про нього свою думку.

— І що?

— Він мені сподобався. Гадаю, він чесна людина. А Керолайн — брехло.

— Гаразд, просто забудь про це.

Шейн видав неприємне дзижчання, як у вікторині під час неправильної відповіді.

— Що?

— Вибач, Майє, відповідь неправильна.

— Ти про що?

— Кірс не видав мені інформації про поточне розслідування, — вів далі Шейн, — як і годиться хорошому копу, копу, який грає за правилами й не бере хабарів.

Майї не сподобалося, до чого він вів.

— Але, — сказав Шейн, піднявши палець, — він вирішив, що може мені розповісти про певний інцидент, який нещодавно стався в тебе вдома.

Майя глянула на Лілі.

— Він розповів тобі про приховану камеру.

— В яблучко.

Шейн чекав на її пояснення. Вона мовчала. Обоє стояли й дивились одне на одного надто довго. Нарешті чоловік порушив тишу.

— Чому ти не розповіла мені? — запитав він.

— Я збиралася.

— Але?

— Але ти і так думаєш, що я неврівноважена.

Шейн знову видав те неприємне дзижчання.

— Неправда. Я міг подумати, що тобі потрібна допомога…

— Саме так. Ти все напосідаєш, аби я зателефонувала By. А що б ти подумав, якби ти від мене почув, що я, здається, бачила свого вбитого чоловіка на відео з прихованої камери?

— Я б тебе вислухав, — сказав Шейн. — Я б вислухав і спробував допомогти тобі дійти до суті справи.

Майя знала, що він говорив серйозно. Шейн узяв стілець, підсунув його ближче до неї, сів.

— Розкажи мені, що сталося. У деталях.

Більше нема сенсу приховувати. Майя розповіла Шейну про приховану камеру, про Ізабеллу з перцевим спреєм, про зникнення одягу Джо та візит до помешкань працівників Буркеттів, де жила Ізабелла. Коли вона договорила, Шейн мовив:

— Я пам’ятаю ту сорочку. Якщо тобі все це здалося, куди вона зникла?

— Хтозна.

Шейн підвівся й рушив до сходів.

— Ти куди?

— Подивлюсь у його шафі, чи не там вона.

Майя хотіла запротестувати, але такий уже Шейн, він повинен зробити все до кінця. Тож вона чекала. За п’ять хвилин він повернувся.

— Нема, — сказав.

— І це нічого не означає, — додала вона. — Можна знайти мільйон причин, чому сорочки в шафі нема.

Він сів на стілець навпроти неї, посмикуючи свою нижню губу. Минуло п’ять секунд. Десять.

— Давай трохи поговоримо про це.

Майя чекала.

— Пам’ятаєш, що сказав генерал Демпсі, коли приїхав до нашого табору? — запитав Шейн. — Про передбачуваність на полі бою?

Вона кивнула. Генерал Мартін Демпсі, голова Комітету керівників штабів, говорив, що з усіх людських занять найпередбачуванішим є війна. Єдиний принцип того, що стається в бою, — ти ніколи не вгадаєш, що може статись у бою. Маєш бути готовий до того, що видається неможливим.

— То обміркуємо все, — сказав Шейн. — Скажімо, ти дійсно бачила Джо на тій прихованій камері.

— Він мертвий, Шейне.

— Розумію. Але… давай іти крок за кроком. Потренуємося.

Майя закотила очі, щоб він не тягнув час.

— Так, де ти переглядаєш зняте на камеру — на телевізорі?

— На лептопі. Підключаєш SD-картку.

— Так, вибач. SD-картка. Це та, яку забрала Ізабелла після того, як напала на тебе?

— Так.

— Гаразд. Тож ти підключаєш SD-картку до лептопа. Бачиш, як Джо грається з Лілі на канапі. Виключимо очевидні варіанти. Це не був старий запис, так?

— Так.

— Ти впевнена? Ти згадувала, що Ейлін дала тобі камеру після похорону. А чи міг хтось завантажити туди старий запис? Може, хтось зняв їх удвох до убивства Джо?

— Ні. Лілі була вбрана точнісінько так, як того дня. Знято під тим самим кутом, з того самого місця на полиці, знімали канапу. Це якийсь трюк, точно. Має бути. Не знаю, Джо туди прифотошопили. Але відео не старе.

— Гаразд, тож цю можливість ми виключаємо.

Це вже навіть було смішно.

— Яку можливість?

— Що це старий запис. Спробуємо інше, — Шейн знову почав посмикувати губу. — Уявімо, заради чистоти експерименту, що це насправді був Джо. Що він досі живий.

Він підняв руки, хоча Майя ні слова не сказала.

— Знаю-знаю, просто погодься зі мною, гаразд?

Майя стримала зітхання й знизала плечима — «роби як знаєш».

— Як він міг це зробити? — спитав Шейн. — От якби ти була на місці Джо й хотіла підробити свою смерть.

— Підробити свою смерть, а тоді що — прослизнути назад додому й побавитися зі своєю дитиною? Не знаю, Шейне. Може, ти мені розкажеш? У тебе явно є якась теорія.

— Не зовсім теорія, але…

— Туди входять зомбі?

— Майє?

— Так.

— Ти вдаєшся до сарказму, коли намагаєшся себе захистити.

Майя насупилася.

— Ті психокурси, — сказала вона, — вони себе виправдовують.

— Не знаю, чого ти так боїшся.

— Боюся змарнувати час. Гаразд, Шейне, забудь про зомбі. Давай свою теорію. Як би ти підробив свою смерть, якщо б ти був Джо?

Шейн і далі смикав губу. Майя боялася, що з неї піде кров.

— Ось як я міг би це зробити, — сказав він. — Я міг би найняти двох вуличних хуліганів. Міг би дати їм зброю з холостими.

— Ого, — сказала вона.

— Дай договорити, але без «міг би», якщо ти не проти. Я, Джо, усе влаштував би. Зробив би капсули з кров’ю, чи щось таке, щоб усе виглядало достовірно. Це Джо любив те місце в парку, так? Він знав, що там з освітленням. Знав, що буде так темно, що ти не зможеш чітко побачити, що відбувається. Подумай. Ти справді віриш, що ті двоє опинилися там випадково? Тобі це не видалося дивним?

— Чекай, так це для тебе дивне?

— Уся ця історія з пограбуванням… — Шейн похитав головою. — Мені вона завжди видавалася маячнею.

Майя сиділа мовчки. Кірс уже довів, що тема з пограбуванням — нісенітниця, коли балістична експертиза показала, що Джо та Клер застрелили з однієї зброї. Вочевидь, Шейн цього не знав.

— Припустімо, усе було розіграно, — сказав він, явно прихильний до цієї теорії змови. — Припустімо, двох хуліганів найняли, щоб вони стріляли холостими й інсценували смерть Джо.

— Шейне?

— Що?

— Ти ж розумієш, наскільки божевільно це звучить?

Він і далі посмикував нижню губу.

— Копи теж були там, пам’ятаєш? Люди бачили мертве тіло.

— Гаразд, розберемо все по черзі. По-перше, люди, які

1 ... 39 40 41 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твоя перша остання брехня», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Твоя перша остання брехня"