Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Ірка Хортиця — надніпрянська відьма 📚 - Українською

Читати книгу - "Ірка Хортиця — надніпрянська відьма"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ірка Хортиця — надніпрянська відьма" автора Ілона Волинська. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 66
Перейти на сторінку:
в долоні й загукало:

— На гойдалки, гайда з нами на гойдалки, відьмочко! — і задріботіла попереду Ірки.

Її постать тремтіла, мерехтіла й раз по раз змінювалася: дівчатко, струнка дівчина, пучок водоростей, потім знову дівчатко, в’юнка видра з виблискуючим атласним хутром…

Чимдуж припустивши, Ірка наздогнала дівча й крикнула на бігу:

— А я гадала, що русалки мають риб’ячий хвіст!

Маленька русалочка голосно захихотіла, стрибнула, злітаючи над розведеним біля води багаттям, і миттю опинилась на двох зчеплених, немов гойдалка, гілках. Потім вона шпарко розгойдалась і пірнула у воду, увійшовши в неї легко й тихо, без жодного сплеску. Лише в повітрі промайнули дві стрункі ніжки. Русалочка майже відразу випірнула, вигнулась, і роздвоєний, вкритий темно-зеленою лускою хвіст хльоснув по воді. І ось вона вже знову вибігає на берег, легко перебираючи ніжками й не озираючись. А за нею…

Ірка завмерла. Пригинаючись так, що руки майже торкалися землі, і вилискуючи зовсім голою, лисою головою, за русалкою мчала якась істота.

«Горлум, ну справжній тобі Горлум!» — злякано подумала Ірка. Істота стрибнула до багаття… Ірка застережливо скрикнула. Усі русалки миттю озирнулись…

— Безіменна, безіменна! Хапай її! — репетувала маленька русалочка, і її голосочок зробився різким, немов у чайки, що вгледіла здобич.

Русалки дружно підскочили до дивної голомозої істоти. Може, їй і пощастило б утекти, якби вона миттю стрибнула у воду. Але істота на якусь хвильку забарилася. Вона випростала свої худі руки й раптом, ляснувши долонями, піймала іскру, що здійнялася над багаттям. І притулила цю палахкотливу іскорку до своєї лисої голови. Тієї миті на неї гуртом налетіли русалки.

Крихітний кулачок маленької русалочки щосили садонув істоту по губах. І ті враз луснули, немов перестиглі вишні.

Бризнула кров. Голомозе створіння впало й щезло під тілами русалок, котрі репетували, хвицали його ногами й гамселили кулаками.

— Агов, що ви робите?! — закричала Ірка й поквапилася на допомогу Тетянці, яка вже схопила одну з русалок за мокрі коси, намагаючись відтягти її від жертви.

У кращих традиціях шкільних бійок, частуючи всіх стусанами й зуботичинами, Ірка з Тетянкою розкидали оскаженілих русалок у різні боки. Згорнувшись калачиком й уткнувшись лицем у коліна, істота лежала на траві. Ірка присіла поруч, мимохідь відштовхнувши чиюсь ногу, що саме збиралась відважити істоті чергового штурхана. Обережно перевернула безпомічне тіло й здригнулась від подиву. Перед нею було дівча, звичайнісіньке дівча, дуже навіть симпатичне, лише голомозе.

— Дівчата, ви що, подуріли? За що ви її лупцюєте?

— Безіменна, вона ж безіменна! — дружно загукали русалки, про всяк випадок тримаючись від Ірки з Тетянкою на безпечній відстані. — У неї мати проклята, батько проклятий, вони її породили, а імені не дали, так без імені й утопили.

— А самі ви звідки взялися? — обурилась Тетянка. — Можна подумати, що вас не втопили!

— Та нас же з ім’ям, — схоже, маленька русалочка образилась на Тетянку, що та не розуміла таких простих речей. — Ми гарні, з волоссям, а вона страшна, лиса. Віддай нам її, відьмочко!

— Ану геть звідси, шовіністки підводні! — люто гаркнула Ірка, обдарувавши русалок скаженим поглядом.

На її превеликий подив, русалки злякано заверещали й миттю дали драла. А їхнє мокре волосся парувало, немовби по ньому пройшлися гарячою праскою.

Підтримуючи бідолаху за плечі, Ірка допомогла лисій дівчині підвестися. Дівча тихо стогнало.

— Сюди, ведіть її сюди, — тихенько покликав хтось від ріки.

Ірка озирнулась і побачила ще одне лисе дівча, що наполовину висунулось із води. Дівча заклично помахало їм руками.

— Спасибі вам, відьмочки, спасибі й ще раз спасибі, — запричитало дівча, приймаючи від Ірки з Тетянкою свою побиту подругу. — Казала я їй, не лізь до костра, не хапай іскру, всьо одно волосся не виросте, а вона… Ну ніколи не слушається й ось має тепер — відлупцювали!

— Ви гадаєте, що від іскри виросте волосся? — здивувалась Тетянка.

— Та ж сьогодні костьор купальський, русалковий, — вибачливим тоном сказало друге лисе дівча. — Говорять, що може вирости. Тільки найменні русалки до костра не пускають, іскри не дають, а відразу б’ють.

— А чого ви піддаєтесь? — роздратовано запитала Ірка. — Просто як зараза якась! — вона глянула на Тетянку, але та відвела очі. — Коли на вас нахабно наїжджають, треба здачі давати.

— Якої здачі, не можна здачі, — забелькотіла безіменна русалка, а її побита подружка, яка саме прийшла до тями, енергійно закивала й хриплуватим голосом пояснила:

— Це вони можуть нас лупцювати, а ми їх не можемо. Бо вони з ім’ям, а ми його не маємо, вони такі красуні, з волоссям, — її очі зробились замріяними. — А ми дуже страшні, — і вона зніяковіло погладила себе по лисій голові.

— Та це ж забобони! — миттю обурилась Ірка. — Між іншим, голений череп — це навіть стильно!

— Стильно? — лисі русалки перезирнулись.

— Ну так, стильно й модно, — впевнено кивнула Ірка. — Може, ви так панкуєте. Ще б татуюваннячко якесь круте забабахати — взагалі відпад буде. Ваші подружки з волоссям від заздрощів узагалі вдавляться!

— Вони не можуть вдавитися, бо вони вже втопились, — розгублено пробелькотіла побита русалка й нерішуче поцікавилась: — А те татуюваннячко, де його роблять?

— Спеціальні салони є, — авторитетно пояснила Тетянка. — За довідником можна знайти…

— Ти що, збожеволіла, звідки в них у річці довідник? — знизала плечима Ірка.

— А вода в тих салонах є? — жадібно спитали лисі русалки.

— Атож, — кивнула Ірка. — У кранах. Ну ще… в крайньому випадку, в унітазах.

Русалки знову перезирнулись:

— Спасибі, пошукаємо, — хором сказали вони.

Поверхня води захвилювалась, над рікою зблиснули два хвости й безіменні русалки зникли.

— Узагалі-то, голений череп із татуюванням уже років десять як із моди вийшов, — гмукнула Тетянка.

— Це на суходолі, а під водою буде останній писк моди. Ось побачиш, навіть ті, що з волоссям, голитися почнуть.

— А з волоссями русалкам краще, — зітхнула Тетянка.

— Ага, і Віка — красуха, і Алка теж — не потвора, а звичайнісінька погань. Така ж сама, як і ці русалки, — Ірка в розпачі покрутила головою. — Це ж треба, скрізь одне й те саме! А як би було класно…

— Додому? — нерішуче запропонувала Тетянка.

— Мабуть. Тут ми, здається, вже все побачили, до того ж настрій зіпсувався, — Ірка на мить пожвавилась. — Але давай спочатку ось до того будиночка зазирнемо. Ми там іще не були.

— А може, не треба? — зніяковіло сказала Тетянка.

— Та цікаво все-таки. Адже не відомо, коли ми ще на шабаш виберемось, — Ірка поспішила туди, де серед дерев темнів дах будиночка.

Розділ 4

Ось тут усе й трапилось

Будиночок був навіть не будиночком, а скоріш сарайчиком, до

1 ... 39 40 41 ... 66
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ірка Хортиця — надніпрянська відьма», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ірка Хортиця — надніпрянська відьма"