Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Мій тато — кілер 📚 - Українською

Читати книгу - "Мій тато — кілер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мій тато — кілер" автора Євген Є. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 94
Перейти на сторінку:

— Кого мені привести до тебе цього разу?

У світі тіней ховається стільки жахливих духів…

І просвіток у хмарах забуття:

— Я не знала, що ти такий… Я не знала, що ти найкращий… Що все, що я думала про тебе, — правда…

Я не встиг їй відповісти…

Здрастуйте, духи по той бік місяця.

* * *

Біографія прем’єр-міністра Японії Дзюн’ітіро Коїдзумі. Народився 8 січня 1942 р. у м. Йокосука префектури Канагава. У 1967 р. закінчив економічний факультет університету Кейо. З 1970 р. секретар члена палати представників парламенту Японії Такео Фукуда. У 1972 р. вперше обраний членом палати представників парламенту (ЗО років). Переобирався 10 разів.


Я бачив дорогу, позбавлену тіней. Я міг іти по ній… міг залишитися… Міг сісти на узбіччі й дивитися, як срібні мурахи завмерли навколо вирізаного з яшми жука… Я міг…

…що завгодно…

Це вже не мало значення.

Частина тринадцята
«Ваша Марина…»
1

— Що з ним? — запитав військовий у білих рукавичках і з кашкетом під пахвою, який зупинився коло нас.

— Я не розумію, — сказала Марина.

— Йому погано? — перепитав військовий.

— Ви розумієте по-англійськи? — запитала Марина.

— Розумію.

— Він занедужав.

— Ясно.

І вже на наступній станції до вагона забігло кілька санітарів з носилками. Їм довелося запихати мене в машину швидкої допомоги вшістьох.

2

Я приходив до тями тільки тричі.

Уперше — лежачи на вже зігрітому моїм тілом операційному столі, коли хірург, розрізавши накладені Дмитром шви, обробляв мою потривожену рану.

Удруге — у малесенькій палаті, оточений білими ширмами, зачувши голоси, як я зрозумів, поліцейського і лікаря:

— Він ще не отямився…

— Ви упевнені, що рана вогнепальна?

— Так.

— А де куля?

— Не знаю.

І втретє від стукоту коліс каталки (я лежав на ній), що котилася нескінченними сходами з пагорба, на якому стояла лікарня. Я повернув голову і побачив маленьку руку, що стискала гумовий поручень каталки. Це була Марина. Та тільки куди вона везла мене?

* * *

— Коли з’явилася поліція, я злякалась. Бо зрозуміла: щойно вони довідаються, хто ти, твої дані опиняться в поліцейському комп’ютері, а тоді стрільці вітчима відразу ж знайдуть тебе… — ось чому вона вкрала мене з лікарні.

* * *

Світанок був прозоро-чистий.

Я, прийшовши до тями, радше прокинувся, аніж зринув із хмар марення.

Вода хлюпалася біля самих ніг, а нерівний бетонний дах гуркотів багатотонними вантажівками, що проїжджали по ньому. Це був міст. Величезний, на три чи на чотири яруси.

Я лежав під мостом на постелі з картонних коробок і чув, як несподівано діловита Марина розпоряджається:

— На ці гроші купите всім нам поїсти. Оце — на одяг для вас і Сату. А оце… А про це поговоримо, коли повернетеся.

Що ж, заняття з гувернантками не минули для неї марно, її англійська була такою, наче Марина народилася щонайменше за п’ять кілометрів від Бостона.

— Агов, — покликав я.

— Таточку! — вона підбігла до мене без взуття, у наглухо застебнутій курточці.

— Що з черевиками? — запитав я.

— Тут по квартирах прийнято ходити босоніж.

— Допоможи мені сісти.

Вона подала мені руку, і я сів. Спина боліла. Але не смертельно. Троє японців у лахмітті вклонилися мені. Я теж кивнув:

— Привіт.


1 ... 39 40 41 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій тато — кілер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мій тато — кілер"