Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Жовтий Туман 📚 - Українською

Читати книгу - "Жовтий Туман"

185
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Жовтий Туман" автора Олександр Мелентійович Волков. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41
Перейти на сторінку:
пережив колишній король тяжкі тижні снігового полону в своїй самотності? Чи не постраждало його здоров'я?

Чарівний ящик показав Правителю Смарагдового міста і його друзям затишну долину біля підніжжя Кругосвітніх гір, веселий, заново пофарбований будиночок Джюса, оживаючу зелень на садибі.

Городник копав грядки, перекидаючи землю сильними змахами лопати. Вираз обличчя був м'яким, миротворним, чого раніше за ним не спостерігалося. Попередньої похмурості в погляді Урфіна ніби і не було. Поряд на пеньку важно розсівся пугач Гуамоко, який, вочевидь, почав поправлятися після тривалого голоду.

— … Ось так, друже мій Гуамоколатокінте, — вів далі Урфін розмову з пугачем. — Згоден тепер, що я виявився пророком? Адже Арахни вже на світі нема…

— А як ти можеш довести це, господарю? — заперечив пугач, украй улещений тим, що Джюс назвав його повним іменем: адже це траплялося дуже рідко! — Можливо, чаклунка просто схаменулася і повернула людям сонечко з доброї волі?

— З доброї волі, ха-ха-ха! — розреготався Урфін. — Багато в неї доброї волі! Ні, мені абсолютно ясно, що Страшило Мудрий знайшов якийсь цілком незвичний спосіб розправитися з цією злочинницею.

Слова Урфіна Джюса втішили Страшила, його голова почала розпухати від похвал. А городник говорив:

— Справді, мене дуже цікавить, що він придумав. Я, мабуть, відправлю тебе в розвідку. Не заперечуєш, Гуамоколатокінте?

— Із задоволенням, господарю, все з'ясую, — бадьоро відповів пугач, безмежно задоволений нехитрими лестощами Урфіна.

Далі слухати їхню розмову Страшило не став і вимкнув телевізор.

— Я бачу, колишній у-зур-па-тор зовсім змінився, — сказав він. — Треба буде знову запросити Урфіна до Смарагдового міста. Він достатньо покараний за свої минулі злочини, нехай живе серед людей. Його поведінка під час усієї історії з Арахною вища од будь-яких похвал.

Караван продовжував свій шлях і нарешті вступив у межі Смарагдової країни. Страшило та його друзі вже не їхали в фургоні. Доручивши турботу про нього дуболомам, вони йшли пішки, радіючи відродженню природи.

Ось вони побачили перші ферми. Їхні мешканці встигли повернутися з міста, де рятувалися від морозу і Жовтого Туману. Фермери працювали в садах і на полях; люди були веселі, як колись, і тільки їхні змучені обличчя свідчили про те, який тяжкий час вони пережили. А з яким ентузіазмом вітали вони своїх визволителів: Велетня із-за гір, Енні, Тіма, Страшила, Дроворуба і насамперед, звичайно, добродушного гіганта Тіллі-Віллі! Тепер його страшне обличчя вже нікого не лякало; всі знали, що це тільки маска, призначена для постраху злої феї.

І ось показалися башти Смарагдового міста. Подорожні не могли відвести від них захоплених поглядів.

Смарагдове місто завжди вирізнялося пишнотою, але нашим героям здавалося, що воно стало ще прекраснішим, хоча це навряд чи було можливим. Смарагди на стінах, на баштах, на воротах і дахах будинків сяяли дивним блиском, ніби облиті дощем після пилу. Зелена і червона черепиця на дахах чергувалася в мальовничому безладді, і все Смарагдове місто здавалося незвичайною іграшкою, створеною рукою великого майстра.

Подорожні переправилися через канаву на поромі, який відновив свою роботу. А Залізний Рицар перейшов канаву вбрід, однак тепер він уже не спотикався: хода його була тверда, рухи впевнені.

Тіллі-Віллі влаштувався жити в найбільшому міському парку: в місті не знайшлося жодної споруди, де б він міг розміститися. І цей парк з ранку до вечора дзвенів дитячими голосами: міські хлопчаки і дівчатка так і тяглися до доброго велетня, трохи дивуючись лише з того, що він такий великий, але анітрохи не сахаючись його обличчя… І залізний хлопчик завжди охоче з ними бавився: у його віці ігри були найсерйознішою та найпотрібнішою справою.

Радісне потрясіння пройняло наших подорожніх, коли вони підійшли до міської брами. Брама, як завжди, була зачинена. Енні тричі вдарила в дзвін, віконце сторожа відчинилося, і звідти визирнув Фарамант. Він був у зелених окулярах! Виявляється, Вартовий Брами полишив караван годину тому, випередив супутників і зайняв звичне, за багато років обжите місце в сторожовій будці.

— Хто ви такі і чого прийшли до нашого міста? — суворо запитав Фарамант, хоча в кутиках його очей чаїлась усмішка.

— Я — Тричі Премудрий Страшило, Правитель Смарагдової країни, йду зайняти місце, яке належить мені по праву.

— Я — Залізний Дроворуб, Правитель Мигунів, іду погостювати у вашому чудовому місті на запрошення свого друга Страшила.

— Я — Велетень із-за гір, моряк солоної води, йду до вашого прекрасного міста відпочити після важкої боротьби з могутньою чаклункою Арахною.

Потім і інші подорожні відрекомендувалися за всіма правилами. Брама відчинилася, і Фарамант зустрів прибульців з кошиком, повним зелених окулярів.

— Смарагдове місто вітає вас, прибульці, — поважно сказав Вартовий Брами, — але ви повинні надіти зелені окуляри. Такий наказ Гудвіна Великого і Жахливого, і слово його — закон!

Подорожні, сміючись і кепкуючи з Фараманта, наділи зелені окуляри, і все довкола них заблищало різнобарвними відтінками зеленого кольору — від ніжно-бірюзового до темно-зеленого і аквамаринового.

Страшило, Дроворуб, моряк Чарлі і решта ввійшли в місто, і що тут почалося!

На ґанках будинків і балконах товпилися люди; дітлахи обліплювали дахи, тримаючись за труби, флюгери і різьблені окраси; з прочинених вікон визирали дідусі та бабусі. Від вигуків захоплення дзвеніло повітря, звідусіль летіли оберемки квітів…

І серед усього цього радісного гармидеру метушилася скуйовджена, охрипла від крику Кагги-Карр, головна розпорядниця урочистостей! Це вона ще напередодні з'явилася сюди, попередила жителів міста й околиць про прибуття Страшила та його друзів і влаштувала їм небувалу зустріч.

Процесія, супроводжувана тисячами тріумфуючих городян, пройшла по килиму квітів, що встеляли вулиці, і вступила на палацову площу. Посеред неї, як у минулі щасливі часи, клекотав і переливався веселковими барвами головний міський фонтан, а з басейну, пустуючи, вистрибували золоті і срібні рибки.

Палац Страшила з широко розчиненими дверима, з дзеркальними вікнами готовий був зустріти господаря та його гостей. Слуги до блиску натерли паркет, ні порошинки не залишили на стінах і стелях. Шовкові і оксамитні портьєри звисали з позолочених дверних карнизів, і всюди виблискували смарагди, смарагди, смарагди!..

їхній нестерпний блиск засліплював очі, і тричі правий був розумний Фарамант, коли примусив наших героїв надіти зелені окуляри. Біля дверей Тронної зали з колосальним тортом на золотій тарелі зустрів гостей кухар Балуоль у білому фартусі і білому ковпаку, а в самій залі були накриті столи з безліччю різноманітних, найвишуканіших страв.

У Тронній залі друзів чекав Сміливий Лев. Цар звірів постарів для довгих, небезпечних мандрівок, але він був безмежно щасливий зустріти Енні, і Велетня із-за гір, і всіх інших живими і здоровими. Він плакав від радощів і витирав сльози

1 ... 40 41
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жовтий Туман», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Жовтий Туман"