Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Диво для генерального, Аріна Вільде 📚 - Українською

Читати книгу - "Диво для генерального, Аріна Вільде"

3 512
0
26.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Диво для генерального" автора Аріна Вільде. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40
Перейти на сторінку:
Епілог

Однорічна Гануся невдоволено морщить личко, коли я беру її на руки і йду до бізнес-центру. Але я точно знаю, як підняти їй настрій.

- А хто до тата йде, га?

Дочка відразу завмирає, її очі широко розплющуються, в них з'являється радість.

- Зробимо татові сьогодні сюрприз?

- Тато! Тато! - Підхоплює вона і плескає в долоні.

Ми на кілька днів їздили до моїх батьків, а Руслан через роботу не зміг вирватися. Всього три дні, а скучили один за одним шалено. Особливо Ганна. Вона взагалі батькова донечка. Боюся, скоро Руслан її розбалує остаточно.

- Зачекайте, - я виставляю руку між стулками ліфта і ті знову роз'їжджаються. Я роблю крок уперед, а потім так і завмираю з дочкою в руках, яка не замовкаючи кричить:

- Тату, тату, тату.

У ліфті окрім нас двох стоїть Олексій. Мій колишній чоловік. Стулки ліфта закриваються і ліфт піднімається нагору. Ми так і дивимося один на одного мовчки, з напругою у погляді.

Олексій розглядає спочатку мене, а потім не зводить очей з малої.

- Гарна. На тебе схожа, Алю, - здавлено вимовляє він і вимучено посміхається.

- Дякую, - говорю тихо і сильніше стискаю пакет із нашим обідом. Заскочила дорогою до ресторану та взяла на виніс, щоб не порушувати нашої з Русланом традиції. В останні місяці, щоб не збожеволіти вдома, я приїоджу до нього в офіс то на каву, або пообідати.

З Олексієм за останні два роки ми бачилися всього три рази. У коридорі будівлі. Пройшли повз один одного, наче незнайомці. Руслан його хоч і не може терпіти, але гідної заміни так і не знайшов. Ну і гордість. Як без неї? За словами чоловіка, звільнення Олексія виглядало б так, наче Руслан боїться конкуренції та не впевнений у своїй дружині. Я, звичайно, посміялася на таку заяву.

Нарешті ліфт зупиняється на потрібному поверсі і я видихаю. Атмосфера між нами надто напружена.

- Радий, що в тебе все добре, Алю, ти цього заслужила, - каже мені на прощання і я киваю у відповідь.

- Тату! Тату! - Голосно кричить донечка, впізнавши вже звичну їй обстановку офісу.

- Зараз побачимо нашого татуся, зайчику.

Я йду вздовж коридору і у всіх співробітників, які йдуть мені на зустріч, з'являється посмішка на губах, варто їм побачити нашу крихітку. Вона смішно махає всім ручкою. У нас із Русланом вийшло справжнє диво.

- Привіт, - я штовхаю двері його кабінету і зазираю усередину. Чоловік сидить за робочим столом, за нашої появи піднімає погляд.

- Привіт. Як мої дівчатка? - Він піднімається зі свого місця і підходить до нас, забирає в мене дочку, цілує її, потім обіймає мене. - Скучив за вами жахливо. Більше самі нікуди не поїдете. Вдома так порожньо одразу стає і мені неспокійно.

- Боюся, скоро в нашому будинку стане ще веселіше, - загадково посміхаюся чоловікові і його брови запитливо злітають вгору.

- Не кажи, що ти таки привезла з села тих кошенят.

- О ні, у мене є дещо краще.

Я кладу на стіл їжу і плюхаюсь у м'яке крісло. Намагаюся здаватися максимально загадковою.

- З цього моменту... ні не з цього. Зараз це вже не має значення. А ось через вісім місяців, Руслане, ми з тобою починаємо оберігатися. Тому що народжувати раз на два роки я більше не погоджуюся.

До нього здається зовсім не доходить про що я.

- Я вагітна, господи, чоловіче.

- Не може бути, - вражено вимовляє він.

– Ще як може! Сьогодні у лякаря була. Підтвердилося.

- Це ж диво справжнє! Ганно, ти чула? У нас буде братик чи сестричка.

Руслан підходить до мене та цілує. Ми сміємось. Здається, я не помилилася, коли дала йому ще один шанс. Тому що з ним я щаслива. По справжньому. І ми на це щастя заслуговуємо.

 

Дякую усім хто прочитав книгу! Буду рада бачити всіх в новинці "Татусь з обкладинки" , яку ви можете знайти на моїй сторінці.

Анотація до книги "Татусь з обкладинки"

— Ксеніє, ти не повіриш, але я знайшла батька твоєї дитини! – залітає у мою квартиру подруга.
— Що? Де ти його знайшла?
— На обкладинці! – видає вона.
— Це жарт? Якщо так, Іро, то невдалий.
Подруга жбурляє на стіл журнал.
— Ось! Помилуйся! Татусь твоєї дитини на першій сторінці глянця! Молодий мільйонер, фінансовий геній та завидний холостяк країни!
— Це не може бути він, Іро. Схожий, але не він, - категорично заявляю я, бо інакше моя історія виглядатиме як казка про Попелюшку...

Я всього на всього завела знайомство з одиноким красенем за столиком і навіть уявити не могла, що в дешевому нічному клубі можна було зустріти мільйонера Леона Вересова! А коли через місяць я намагаюся сказати йому про свою вагітність, щось йде не так і я влаштовуюсь працювати його особистою помічницею!

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

З цією книгою читають Еротика 186802 Колишній Ульяна Соболева 534517 Романтична еротика 359875 Вільні стосунки з босом Ольга Вісмут 884331 Сучасна проза 371721 Стань моїм першим Адалін Черно 601129
1 ... 39 40
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Диво для генерального, Аріна Вільде», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Диво для генерального, Аріна Вільде"