Читати книгу - "Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко"

Денис пропустив Каріну вперед і вийшов із кабінету слідом за дівчиною. У коридорі він знову взяв її за руку та повів до ліфта. Вони спустилися вниз і вийшли на парковку перед будівлею «Цитруса». Денис мовчки вів дівчину до своєї машини. Каріні стало лячно. Навіщо він везе її у «Дорстон»? Невже він особисто хоче віддати її Андрію Володимировичу? Дівчина злякалася цієї думки. Денис підвів її до свого автомобіля і відчинив їй передні двері.

— Навіщо ми їдемо у «Дорстон»? — запитала Каріна, допитливо вдивляючись в обличчя директора.

Але він нічого не відповів їй. Мовчки зачинив за нею двері та сів за кермо, завів мотор. Машина різко рвонула з місця і виїхала на дорогу. Денис мчав міськими вулицями на шаленій швидкості. Перелякана Каріна сиділа поруч з ним і боялася поворухнутися. Вона завжди боялася швидкої їзди. Це було пов'язано з одним дитячим спогадом, коли вона втратила близьку людину. Але, дивлячись на Дениса зараз, дівчина навіть не сміла попросити його їхати повільніше. Вона розуміла, що Денис зараз розлючений, тому його краще не відволікати від дороги.