Читати книгу - "Магія призначення, Мiла Морес"

Лікар виконує свою роботу, не залишаючи на тілі дотиків. Майже не вловила, що там відбувалося, але за кілька секунд відчула легкість у тілі. Промені, що виринули з пальців мага-лікаря мене зцілили повністю, я ніби налилася силою, відчуття в тілі змінилися, захотілося підняти голову, подивитися на своє тіло, щоб переконатися, що червоних плям і пухирів на ньому немає.

Заглядаю під простирадло, оглядаю себе. Все в тому ж вигляді, що й до смертоносного душу.

- А обличчя моє на місці?

- Ти найвродливіша жінка, яку я зустрічав за всі дев'яносто років, - з цими словами Калеан нахилився до мене, його губи торкнулися моїх. І час завмер. Він солодкий на смак, приємно пестить язиком мій вже розімкнений рот, по черзі охоплює губи, рішуче проникає між ними. Він цілує мене з такою палкістю, якою я раніше не знала. Тіло починає тремтіти, я вже льну до чоловічого торса, притискаюся грудьми, але не намагаюся відірвати губи, навпаки, мрію, щоб цей поцілунок не припинявся.

- Ти такий старий, - говорю зі смішком, упираюся руками в його груди. Наші очі зустрілися, обличчя на мінімальній відстані, бачу кожну його складочку навколо очей. Обійми ще не ослабли, він міцно стискає мене обома руками, я ось-ось верескну від болю.

Тільки зараз мені захотілося озирнутися. Виявилося, що ми у лісі з високими хвойними деревами. Місце, де всі тимчасово розташувалися, більше схоже на галявину, залиту сонячним світлом. Метрів за десять від нас напіврозвалений вхід до печери. Очевидно, звідти мене й виніс Калеан.