Читати книгу - "Детективне бюро «примара»: Два світи, Оля Лях"

- …популярно пояснив мені в чому я був не правий і наскільки негарно вчинив.

- Ти тут, щоб вибачитись? – здогадалась вона. Склала руки на грудях. Підняла брову.

- Ага. Ну, тепер, коли все владналось…

- Але я не пробачила тобі, - ошелешила його Кора. Жодна з пасій хлопця не сміла сперечатись з ним. Тим паче, жодна з них не давала йому ляпаса. І кожна пробачала сама, просто тому що він це він. – По-перше, ти не попросив вибачення. По-друге, я не сказала, що прийняла їх, - дівчина вичікувально подивилась на Чейза. Хлопець зам’явся. Скривив розбиту губу, яка від цього тріснула. Засунув руки в кишені. Відвів погляд. – Ну, як хочеш, - вона стисла плечима та відвернулась, щоб піти, але її схопили за рукав сорочки.

- Стривай! Це ж не може продовжуватись вічно! Я…  - в цей момент Себастьян боровся із власною гордістю. - Слухай, Коро, я не вмію вибачатись. Ніколи цього не робив. Та і з людьми я не дуже ладнаю і… Вибач, я не хотів тебе ганьбити і я був надто різким. Я мав пояснити, чому потрібно було, щоб ти зняла одяг, - випалив хлопець. - Вибач… - ще раз додав, але вже значно тихіше.

Себастьян підвів очі на Кору. Вона не знала яким чином йому вдалося дивитись на неї з-під лоба враховуючи різницю в зрості. Цей погляд цуценяти в комбінації з побитою моською змусив дівчину розчулитись. Кора знала, що теж наробила дурниць з тим костюмом.

- Добре. Вибачення приймаються, - видихнула вона.

- Чудово! І ще одне, давай познайомимось заново? – він відпустив рукав її сорочки і простягнув руку. – Привіт. Я Себастьян Чейз, тіньовий детектив. Я не дуже ладною з більшістю істот в цьому світі. Іноді буваю надто емоційний і надміру гордовитий, - стояти з протягнутою рукою йому довелось не довго.

- Привіт, Себастьяне. Я Кора Вега і, здається, все моє життя – брехня. Тому я можу бути агресивна і вперта, - вона потиснула його руку.

- Гадаю, останнє це вроджене.

- Ти знову починаєш?

- Ні-ні, що ти… - всміхався він. Щиро, без тіні злості чи лицемірства. – В тебе ще залишились сили на тренування?

- Ні, більше ні, - втомлено похитала вона головою.

- Тоді, пропоную сісти і поговорити. Тільки сьогодні діє знижка на курс «Теорія Темного світу від Себастьяна Чейза», де неймовірно привабливий, сильний та розумний гід відповість на всі ваші питання.

- Ого! Ти прямо пишаєшся собою. І в яку ціну цей курс?

- Для вас – безкоштовно.

- Що ж тоді я скористаюсь такою вигідною пропозицією, - Кора засміялась.

Себастьян всміхнувся. Гордовито задер ніс. Граційно пройшов до матів навалених гіркою біля стіни. Сів прямо на них і похлопав поруч із собою, запрошуючи дівчину. Кора вмостилась на матах. Почала розмотувати бинти на руках. Себастьян чекав, поки вона щось спитає, але дівчина мовчала.

- Напевно в твоїй голові роїться сотня запитань, - не витримав він. - Наприклад…

- Чому я не знала про Темний світ? Хто такий Джастін Вега насправді? Чому він нічого не розповів? Скільки з моїх знайомих приховували правду від мене? Чи розказав би Джастін колись про усе це? Чому я не знала про вас? – Кора зітхнула. – Сотня? В мене тисяча запитань!

- Що ж я не можу знати, про що думав наставник, тому давай почнемо з чогось простішого?

- Наставник? Як ти тут опинився і звідки знаєш Джастіна?

- У віці восьми років тіньові детективи обирають собі наставника. Так вийшло, що мене розподілили сюди. Тут я познайомився з Джастіном. Він навчав мене, як бути тіньовим детективом, як охороняти закони Книги світів, як домовлятись з Темним світом і як іти проти влади, - прихнув Себастьян.

- «Розподілили»? А твої батьки не були проти? – на її запитання хлопець лише втупився в підлогу. Довго мовчав. І тоді Кора зрозуміла. – А-а… Вибач. Я не знала. Ем… А Рейя? Як вона опинилась тут?

- Так само. Насправді її розподілили в інше місто, до іншого бюро. Але сімейство Сюз вирішило інакше, тому вона опинилась тут. Бачила б ти, як сильно вона обурювалась цьому! Мірайя хотіла навчатись у «кращих», тих кого влада любить і поважає. Але не судилось.

- Хочеш сказати Джастін не був одним із кращих?

- Ні. Джастін Вега найкращий! У всьому! Я сам в цьому впевнився, - із долею гордості та благоговіння промовив юнак. - Та для Ради він вигнанець, як і родина Сюз, як і я… - повисла ніякова пауза. З кожним питанням дівчини Себастьян все більше занурювався у небезпечне минуле, яке тягнуло його до низу. Кора не стала питати про таємничу «владу» над тіньовими бюро. З крихт наявної інформації здалось, що Рада не була осередком справедливості.

- Із Лоріком та сама історія? – хлопець кивнув. - Що такого особливого в маках? Ти був ладний нагримати на мене за те, що вони засохли.

- Маки найсильніший оберіг від Темного світу. Навіть одна квітка здатна відлякати чи поранити нечисть з іншого світу. Зазвичай будівлі інших бюро такі ж самі, як ця – старі палаци, церкви, маєтки. Насадження маків довкола них створює купол, невидимий для ока і непробивний для Темного світу. Лише запрошені можуть увійти. Ти ж бачила тут мага, Сержа Рубана? – Кора кивнула, пригадуючи неприємне знайомство. – Він один із запрошених, тому може перебувати тут. Тут тіньові детективі в безпеці і можуть спокійно спати, не лякаючись, що вночі хтось нападе. Це наш дім і фортеця, - дівчина розуміючи кивнула.