Читати книгу - "Мідь та Золото, Анна Стоун"

Емма від захоплення навіть рота відкрила. От би їй знайти такого, хто буде до неї так само ставиться…

- Нам би хотілося більше дізнатися про вас. Процедура дуже проста. Покладіть руку на книгу. Ми хочемо дізнатися, яку чарівну силу ви маєте. - Альбрехт дістав із сумки Радар і відкрив його перед дівчиною.

Емма невпевнено подивилася спочатку на хлопця, потім на книгу. Радар завібрував, і за кілька секунд з'явився напис.

Емма Аліса Марія де Аурельо. 17 років

Рівень магії: А3

Місцезнаходження: дормез Гармонії.

Рада з Альбрехтом розчаровано перезирнулися. Вони намагалися не показати, що очікували щось більше, ніж просто вміння володіти магією.

- Які у вас плани? Як шукаєте чарівників? - поцікавилася за тим Емма.

- Ось цим Радаром. Він починає вібрувати, коли чарівник перебуває поруч.

– І багато ви вже знайшли?

– Нікого. Хоча в одному майже вимираючому селі нам віддали кільце та чарівну паличку. Ми намагаємось більше не акцентувати, що володіємо магією. Люди побоюються нас, не дивлячись, що ми маємо дозвіл від Гордія.

- Вони бояться його більше, ніж вас. - зітхнула Емма. – Якщо йому щось не сподобається, він його покарає. Тут необов'язково бути чарівником, щоб тебе вбили, можна просто підтримувати їх.

- Так було у Рамплурі… Карателі знищили всіх, коли не захотіли видати мене. Ніхто не знав, кого карателі шукають. - важке зітхання вирвалося і в нього. – Розкажи нам про імперію. Я тут давно вже не був, а ти подорожувала майже всією імперією.

- Страшно. Будь-який радар міг мене засікти, навіть найслабший. Ми спочатку подорожували з батьком, коли він вирішив знайти вас, а потім я залишилася недалеко від кордону.

- Чому ви не втекли з імперії? У герцогстві вам дали б притулок. Навіщо залишатись там, де вас хочуть убити?

 - Це наш дім! Тим більше, тут знаходяться ще маги, крім нас. Їм потрібна допомога. Якби ми поїхали і покинули свій народ, гідні були б бути нащадками великої Каталі?

- Слова гідні принцеси. Ну, що ж, сподіваюся, ви допоможете нам у нашій спільній справі. - усміхнулася під кінець Рада.

- Так звичайно.