Читати книгу - "Заміжжя заради спасіння, Маріанна Ласкава"

РОЗДІЛ 30

МАТВІЙ.

Коли я повернувся в домі була гробова тиша, відразу на кухню, я на кухню її не було, пішов до кімнати, речі є, але її і верхнього одягу і телефона не було, цікаво куди ця дівчина сама поперлася, я ж просив не йти самою. Ну от вона реально наривається щоб її покарати, і в мене в думках був лише один спосіб, і не зовсім пристойний. Тоді я взяв телефон  і набрав її номер, але вона не відповіла, потім ще раз і ще раз, але результат той же, от уперта дівка, напевно поставила на беззвучний, ну гаразд, знайдемо інакше, хоча погано, що я на неї не поставив жучок, але це можна буде виправити потім. 

І тут мені прийшло повідомлення з невідомого номера: “ти б краще дивився за своєю дружинонькою, а то одного разу зникне  ати і не помітиш..” ну капець, чортів Степан Бойко, не дай бог він її зачепе, розмажу як таргана. 

Я швидко одягнувся  взяв телефон і пішов її шукати. Коли біг, то побачив знайому фігуру біля озера, слава богу жива, сподіваюся вона там топитися не збирається інакше сам особисто її прибью за це. І я раванув до неї. 

 

УЛЯНА.

Я почула якийсь шум коли обернулася побачила як домене швидкой шов Поляков немов за ним хтось гнався. Цікаво що сталося? його хтось вкусив, чи може сказали страшну таємницю, що я йому зраджую? хоча  яке там зраджую, я ж як бранка в клітці, крок вліво розстріл, крок вправо теж саме. Прибіг, кинувся обіймати, як скажений якийсь, його там що током десь шибануло, чи вдарився десь, на що я відповіла:

Поляков ти що головою десь вдарився? ти що твориш, сказився чи що!! - сказала я і вирвалася з його обійм, такого від нього  я не очікувала, це було реально дивно для нього  так  я сказився і ти сама в цьому винна! чому це??? я повернувся а тебе не було, я не на жарт злякався, та й щей те повідомлення, було як остання крапля.. яке ще до біса повідомлення??? а йди покажу гаразд - прийшла, він дістав телефон і показав, я прочитала і сіла біля нього, віддала телефон і тихо сказала: значить вони навіть ту за мною слідкують.. виходить що так Уль коли це все закінчиться вже нарешті скоро, не хвилюйся… скоро все закінчиться.. -  говорячи це взяв мою руку в свою і ніжно її стиснув, немов і себе і мене так запевняючи що це все правда, на що я відповіла:  ти щось вже задумав? типу того.. сподіваюся нічого кримінального? звичайно ні, я таким не займаюся добре в мене завжди лише законні методи як думаєш вони спробують щось мені зробити поки ми тут? знаючи що поряд? не думаю сподіваюся, що це так… - тихо відповіла я але наступного разу, прошу не йди ось так нікуди сама, добре?  добре.. ти мене дуже злякалась і примусила хвилюватися за тебе ти серйозно? абсолютно, я злякався не на жарт Уль - серьезно промовив він добре, наступного разу не буду так робити  молодець, розумна дівчинка ага - з іронією відповіла я, далі він для змінення теми промовив: ну раз ми вже тут, пішли прогуляємося, так сказати на гуляємо апетит перед обідом і заодно подихаємо свіжим повітрям, а то все в приміщенні, а ту природа, краса, повітря, одна користь  добре..

        Ми встали і пішли по доріжці вздовж річки.

      По дорозі він немов так невзначай взяв мою руку, і стиснув її але не боляче, типу щоб я не втекла, я лише на нього поглянула  а він на мене, але ніхто не сказав і слова. далі повернулися до будинку, поїли, далі пішли до озера, гуляли до вечора, потім вечеря і розійшлися по своїх кімнатах, у мене не було настрою на фільм, та й  я була втомлена такими прогулянками за день. Заснула відразу, спала як немовля.

       Наступний день ми теж провели на вулиці, теж прогулянки, навіть на човні з рибалками покаталися, словом все було тихо і спокійно ніякий пригод і поганих новин, ну так думала я але він  коли  і посміхався мені через раз, весь час був у своїх думках. Я Звичайно розуміла що це все через мене, і ці проблеми моєї сім'ї, якщо чесно я вже хотіла щоб цей час пройшов швидше і нарешті змогла від нього піти,  навіть якщо вже  і не дуже хотіла, але мала звільнити його від мене і своїх проблем. Вечером ми зібрались  і поїхали додому без жодних розмов. вдома кожен пішов до себе, наче дво ворога які хотіли скоріше покинут це місце. 

В Понеділок  я пішла на роботу, і далі час пішов немов шалений. день пролітав за днем, ми говорили рідко,  бачилися лише  вранці, верами затримувався допізна,  я нічого не питала, бо знала що скаже що це не моя справа. Але кожного вечора на мене чекав гарний букет троянд, і солодощі, напевно хотів щоб я розтовстіла і нікому не була потрібна,  що ж розумно, але тоді я і йому не буду потрібна, а мене це трохи гнітило. Він мене нікуди не водив, ніде ми разом не з'являлися, для його кола мене не існувало. Після тих вихідних мені хотілося ще ось так з ним проводит час, але він навпаки від мене віддаляється, тому я зробила для себе висновки, і вирішила зробити так само, навіть якщо для мене це було боляче. Більше цю тему для себе я не піднімала, просто занурилася в роботу з головою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍