Читати книгу - "Школа Кіл, Рина Арчер"

Ноель Валлгард

Зайшовши до зали нарад, я відчув, як повітря стало важчим. Тут зібралися всі, хто мав вагу в нашому суспільстві. Дракони, які пережили століття війн і перемог, зараз сиділи насупившись, згорнувши крила і обмінюючись короткими поглядами. Величні, грізні, горді — але зараз у кожного з них у погляді жеврів неспокій.

Я ковзнув поглядом по обличчях. Верховний Ейнар сидів на підвищенні, його руки були стиснуті в кулаки, ніби він намагався втримати щось всередині. Інші ж дракони — командири, старійшини, радники — говорили пошепки, стримано, але напруга зростала з кожною хвилиною.

Я вдихнув глибше і виступив уперед.

— Схоже, цього разу нам треба готуватися до війни, — сказав я, і гомін стих. — Я вас підвів. Це через мене стався Всплеск.

Його слова прорізали повітря, ніби клинок. Спочатку тиша. А потім — гул, роздратований, обурений, недовірливий.

— Що ти сказав?!

— Це неможливо!

— Як ти можеш визнати таке?

Я бачив, як дракони дивилися один на одного, деякі з них стиснули підлокітники крісел так сильно, що їхні пазурі вгризлися в дерево. Недовіра. Шок. Хтось дивився на Верховного, очікуючи пояснень. Але я знав: без істини ми не зможемо рухатися далі.

Я обвів залу поглядом і повільно повернувся до батька.

— Ви не знаєте всієї історії, — сказав я голосно, щоб кожен почув. — Батьку, розкажи їм.

Ейнар підвівся. Я вперше бачив його таким — старшим, ніж зазвичай, виснаженим. Він перевів погляд на кожного присутнього, ніби вирішуючи, чи варто говорити.

— Це почалося понад два століття тому, — заговорив він. — Двісті три роки тому мій батько, Леврелій, наказав мені одружитися. В Окаві було влаштовано відбір наречених. Прибули всі найсильніші дракониці, щоб змагатися за серце принца. Але я закохався в іншу.

— Це була Беатрис, — продовжив батько, — магиня, яка володіла трьома напрямками магії. Вона була зі свити однієї з учасниць. Ми кохали одне одного, але батько був непохитний. Він сам обрав для мене наречену — Мейніс.

Дракони почали перешіптуватися. Хтось із старійшин вигукнув:

— То ти проміняв би драконицю на магиню?!

— Так, — відповів Ейнар. — Ми з Беатрис почали шукати спосіб, щоб уникнути весілля. Ми знайшли сувій із ритуалом, що мав збільшити мою силу. Я би переміг батька та став верховним. Беатрис підготувала ритуал… але я дізнався правду.

Його голос став тихішим, але всі чули.

— Для цього потрібно було принести в жертву сильну магічну істоту. Чим сильніша істота, тим більшу силу отримує маг.

У залі пронісся здивований шепіт.

— Я був проти. Я благав її зупинитися. Але в той самий вечір мій батько запідозрив, що я щось замислив, і вирішив діяти. Весільну церемонію провели негайно.

Я відчув, як по шкірі пробіг холод.

— Ви всі знаєте, що відбувається під час весільної церемонії драконів, — сказав батько глухо. — Інстинкти беруть верх. Ми не контролюємо себе.

Я почув, як хтось різко вдихнув. Інші мовчали, занурені в думки.

— Наступного ранку я прокинувся у жаху, — продовжив батько. — А Беатрис, дізнавшись про все, вирішила, що я її зрадив. Вона зникла… разом із сувоєм.

Він зробив паузу.

— І тоді, саме в момент кладки, стався Всплеск.

Тиша, що настала після цих слів, була майже нестерпною.

Я дивився на драконів. Їхні очі були широко розкриті, деякі навіть не ворушилися. Хтось здавлено зітхнув.

— Але… — один із старійшин з сумнівом похитав головою. — Але ж не могла одна жертва привести до таких масштабів…

— Не могла, — погодився Верховний.

У цій тиші я відчував, як все, що вони вірили століттями, починає тріщати. Істина завжди важча за брехню. Але тепер вони знали правду.

Ейнар прокашлявся, провів рукою по обличчю, ніби намагався стерти з себе давні спогади, і продовжив:

— Це ще не все. Тоді стався хаос. Магічний удар накрив все, і мій батько, Леврелій, який стояв серед драконів-охоронців, залишився назавжди статуєю біля входу.

У залі знову здійнявся гул. Дракони обмінювалися сповненими тривоги поглядами. Всі знали про ті кам’яні фігури, що стояли при вході в місто, але мало хто памʼятав , що там і Лаврелій.

— Я тоді отримав омріяну свободу, — гірко всміхнувся Ейнар. — Та вона мені вже була не потрібна. Про все знав лише мій найкращий друг Марум. Так, той самий, який зараз перебуває в імперії з делегацією.

Це знову здивувало присутніх, але вони мовчки чекали продовження.

— Марум займався пошуком інформації… і Беатріс. Він знайшов печеру, де вона здійснила ритуал. І те, що він там побачив, змусило його усвідомити масштаб того, що сталося.

Ейнар зупинився, ніби даючи нам час підготуватися до жаху.

— Він нарахував понад тридцять жертв.

У залі запанувала мертва тиша.

— Одна жертва — це вже знущання над природою магії. Але стільки…

Я відчув, як по шкірі пробіг холод.

— Марум описував це так… — батько видихнув, ніби сам не міг повірити, що говорить це вголос. — Вся печера була просякнута магією смерті. Камені темніли від крові, візерунки ритуалу сяяли лиховісним світлом, що не згасало навіть через століття. Він знайшов висохлі тіла — їхні обличчя застигли в безмовному крику. Вони померли від магічного виснаження, їхні душі були висмоктані досуха, а тіла… Здавалося, що їх витягнули зсередини, залишивши лише виснажену оболонку.

Кілька драконів із жахом відвели погляди, деякі мовчки ковтнули клубок у горлі.

— Я не уявляю, яку силу отримала Беатріс після цього, — сказав Ейнар. — Але після довгих пошуків ми дізналися більше про цей ритуал. Він мав дати їй щось більше, ніж просто міць… це сила що наближає до богів.

Він зустрівся зі мною поглядом.

— Він був незавершеним. Їй не вистачило… якихось кількох магічних сил.

Я відчув, як серце стиснулося.

— Наскільки нам вдалося визначити, для завершення їй була потрібна сильна магиня життя з усіма трьома напрямками магії. Але, на наше щастя, після Всплеску таких більше не лишилося.