Читати книгу - "Гаррі Поттер і орден Фенікса"

- Хоч це й не дивно, якщо згадати, що сталося з попередніми чотирма вчителями, правда? - додав Джордж.

- Одного звільнено, другого вбито, третьому видалили пам'ять, а останній був замкнений на дев'ять місяців у скрині, - пригадав Гаррі, загинаючи пальці. - Так, тепер я вас розумію.

- Роне, що з тобою? - поцікавився Фред.

Рон не відповідав. Гаррі озирнувся. Рон завмер, роззявивши рота, над листом з Гоґвортсу.

- Що сталося? - нетерпляче перепитав Фред, а тоді зайшов Ронові за спину й поглянув на пергамент через братове плече.

Тепер уже й Фред роззявив рота.

- Староста? - втупився він у листа, не вірячи своїм очам. - Староста?!

Джордж підскочив до Рона, вихопив у нього з рук конверт і перевернув. Гаррі помітив, як Джорджеві в долоню впало щось золотисто-червоне.

- Не може бути, - вимовив ледь чутно Джордж.

- Це якась помилка, - засумнівався Фред, вирвав у Рона листа і підніс до світла, ніби шукаючи водяних знаків. - Ніхто при здоровому глузді не призначив би Рона старостою.

Раптом близнюки одночасно повернули голови до Гаррі.

- Ми були впевнені у твоїй кандидатурі! - сказав Фред таким тоном, ніби Гаррі їх обдурив.

- Думали, що Дамблдор буде просто змушений обрати тебе! - обурено додав Джордж.

- Ти ж виграв Тричаклунський турнір, і не тільки! - доводив Фред.

- Мабуть, на це вплинуло усе те божевілля, що з ним сталося, - сказав Фредові Джордж.

- Так, - поволі вимовив Фред. - Так, старий, з тобою було забагато мороки. Але добре, що хоч один з вас визначив, що для нього головне.

Він підійшов до Гаррі й поплескав його по спині, кинувши на Рона нищівний погляд.

- Староста... нас маленький Лонцик - сталоста.

- Ой, а що буде з мамою, страшно й уявити, - простогнав Джордж, кидаючи Ронові значок старости так, наче він був отруйний.

Рон, який і досі не промовив ані слова, взяв значок, якусь мить на нього дивився, а тоді простяг його Гаррі, ніби Мовчки просив підтвердити, що він справжній. Гаррі узяв значок. Там був зображений ґрифіндорський лев з великою літерою «С». Такий самісінький значок він бачив на грудях у Персі у свій найперший день у Гоґвортсі.

Гучно розчахнулися двері. До кімнати влетіла Герміона Щоки в неї пашіли, а волосся розкуйовдилося. В її руці був конверт.

- Ти... ти отримав?..

Вона помітила значок у Гаррі в руці і зойкнула.

- Я так і знала! - збуджено заговорила вона, розмахуючи своїм листом. - Я теж, Гаррі, мене теж обрали!

- Ні, - швидко заперечив Гаррі, віддаючи значок Ронові. - Це Рон, а не я.

- Це... що?

- Староста - Рон, а не я, - пояснив Гаррі.

- Рон? - у Герміони аж щелепа відвисла. - А... ви впевнені? Тобто...

Вона почервоніла, а Рон з викликом глянув на неї.

- У листі моє ім'я, - сказав він.

- Я... - ошелешено почала Герміона. - Я... ну... ого! Чудово, Роне! Це справді...

- Несподівано, - Джордж кивнув головою.

- Ні, - Герміона залилася ще густішим рум'янцем, - ні, це не... Рон багато зробив... він справді...

Двері за її спиною відчинилися ширше, і увійшла місіс Візлі зі стосом свіжовипраних мантій.

- Джіні казала, що нарешті прислали списки підручників, - мовила вона, кинувши оком на конверти, підійшла до ліжка й почала розкладати мантії на дві купи. - Дайте списки мені, після обіду я поїду на алею Діаґон і накуплю підручників, поки ви складатимете речі. Роне, треба буде купити тобі нові піжами, ці вже закороткі сантиметрів на п'ятнадцять, аж не віриться, що ти так швидко ростеш... які ти хочеш кольори?

- Купи йому золотисто-червоні, щоб личили до значка, - глузливо вишкірився Джордж.

- До чого? - неуважно перепитала місіс Візлі, акуратно складаючи темно-бордові шкарпетки, які вона поклала зверху на Ронові мантії.

- До його значка, - повторив Фред з таким виразом, ніби хотів якнайшвидше покінчити з неминучим. - Чудового блискучого новісінького значка старости.

Минула якась мить, поки місіс Візлі, що думала про піжами, збагнула Фредові слова.

- Його... але... Роне, ти?..

Рон показав значок.

Місіс Візлі зойкнула, як перед тим Герміона.

- Не вірю! Не вірю своїм очам! Ой, Роне, як це чудово! Староста! Як і всі в нашій родині!

- А ми з Фредом вам хто, сусіди? - обурився Джордж, але мати відштовхнула його і пригорнула найменшого сина.

- Ой, що буде, як почує тато! Роне, я так тобою пишаюся, така неймовірна новина! Староста гуртожитку - це лише початок, ти ще можеш стати старостою школи, як Вілл і Персі! Ой, яка це радісна подія після всіх тих неприємностей, я така щаслива, ой, Рончику...

Фред і Джордж голосно «векали» в матері за спиною, але місіс Візлі не помічала їхнього «блювання». Обійнявши Рона за шию, вона вкривала поцілунками синове лице, що пломеніло яскравіше, ніж новенький значок.

- Мамо... не треба... мамо, та досить... - бурмотів він, намагаючись вирватися.

Вона відпустила його й задихано мовила: «І що ж нам тепер зробити? Персі ми подарували сову, але ж у тебе вже є сова».

- Щ-що ти маєш на увазі? - поглянув на неї Рон так, ніби не вірив власним вухам.

- Тобі треба щось подарувати! - ніжно пояснила місіс Візлі. - Може, нову вечірню мантію?

- Ми вже купили йому мантії, - кисло озвався Фред з таким виглядом, ніби щиро дивувався цій надмірній щедрості.

- Або новий казан, бо старий Чарлів уже геть проіржавів. або нового пацючка, ти ж так любив Скеберса...

- Мамо, - з надією глянув на неї Рон, - а чи не міг би я отримати нову мітлу?

Обличчя місіс Візлі спохмурніло: мітли були дорогі.

- Не якусь особливу! - поспіхом додав Рон. - Просто... і просто новішу, на заміну...

Місіс Візлі мить повагалася, а тоді знов усміхнулась.

- Обов'язково купимо... ну, то я побіжу, якщо треба купити ще й мітлу. До зустрічі... мій Рончик - староста! Не забудьте поскладати валізи... староста... ой, я така приголомшена!

Вона ще раз цмокнула Рона в щоку, зашморгала носом і квапливо вибігла з кімнати.

Фред із