Читати книгу - "Одного разу в хірургії, Ягода"

-все ,більше ніяких дітей ,мені вистачить і нашої невгамовної крихітки - пихкаю і обурююся, коли перейми накочують з новою силою.  

Сьогодні день Х .

Наша маленька людинка вирішила з'явитися на світ саме сьогодні, а наш батько, як виявилося, не готовий.

З самого ранку у мене тягнуло живіт ,але я не надала цьому значення, а дарма . Коли вже відійшли води, то я аж тоді згадала, що я все-таки вагітна, і не варто пропускати тривожні дзвіночки в моєму цікавому стані. 

З прекрасною новиною прийшла до Олега, який саме працював у вітальні, але краще б не приходила.

 Олег спочатку зблід до кольору стіни у спальні, я вже думала нашатир нести, а потім як рванув на пошуки сумок в пологовий, то я ледь спинила цього горе татуся . Під враженням він забув ,що відніс їх у машину, ще тиждень тому. 

Не думала вже я ,що такий досвідчений лікар , ХІРУРГ буде так метушитися від того, що я народжую .

Але я дівчинка сильна, всадила цього помічника для вагітних на диван, заспокоїла, пояснила план дій, коли дружина народжує, наголосила ,не помирає, і ми пішли збиратися .

Обурююся я зараз через те, що наша зернинка не розуміє, що ми ще не доїхали до пологового, а вже проситься на волю.

До лікарні ми доїхали під моє бурчання і вже успішно сидимо у родовому залі. 

Олег ще на початку вагітності сказав, що хоче бути присутнім на пологах, і я його підтримала . Але дивлюся на нього і моя впевненість у правильності рішення хитається .

Попри свій крейдяний колір обличчя він мене підтримує, робить масаж і говорить слова підтримки, за шо я йому безмежно вдячна .

Вже за годину на світ з'явилося наше щастя - донечка. Маленька дівчинка із синіми очима і зморшеним носиком .Така беззахисна і вразлива .

Коли я побачила цю маленьку червону грудочку, яку поклали мені на груди, біль одразу минув, а на очах виступили сльози. Копія чоловіка. Ті самі  морські очі, губки, носик. Вдихнула запах нашої доні і заплющивши очі щасливо посміхнулася . Воно все того варте. Кожен момент болю був забутий, коли я почула плач нашої крихітки. Це особливий момент, який неможливо описати словами. У тебе ніби виростають крила, і ти відчуваєш, що зробиш все, щоб ця людинка була щасливою. 

Мій коханий чоловік безперестану шепотів слова подяки і покривав моє обличчя вдячними цілунками. У його очах я бачила любов до нашої донечки, коли він несміливо взяв її на руки. 

-дякую,- ледь чутно промовив, дивлячись на мене вологими очима . 

                 ******

Тримаю на руках донечку і не можу відвести погляду від цього маленького дива .

Така крихітна ,частинка нашого кохання, частинка нас самих, для мене вже найулюбленіша і найбажаніша .

Вікторія в мене герой .Та і всі жінки геройки ,бо виношують таких крихіток, терплять всі  "подарунки" вагітності, але забувають про все ,коли ці милі оченята знаходять твої .

Моїх дівчаток вже перевели у палату ,тому я з'їздив додому ,переодягнувся, захопив трохи потрібних речей і повернувся назад до лікарні .

От не можу намилуватися цим маленьким дивом, яке морщить носика уві сні.  До мене  досі не прийшло усвідомлення ,що я став ТАТОМ. Всього чотири букви, а такий великий сенс вкладений у це слово.Тато -це турбота , охорона ,підтримка , друг, опора, приклад, безмежна любов і розуміння. Для мене батько був саме таким, тому я зроблю усе, щоб моя маленька копія мала такого самого.

Обіцяю бути найкращим татом, моя кровиночко.