Читати книгу - "Таємничий суперник, Агата Крісті"

— Байдуже, як тебе звати, — нетерпляче сказав Томмі. — Продовжуй.

— Так, сер. Я приніс їх, а вона сказала мені зачекати й щось шукала. А потім глянула на годинник і каже: «Поквапся. Скажи їм, щоб викликали мені таксі», — і починає надягати на себе капелюха перед дзеркалом, а за дві секунди спускається, майже так само швидко, як я, і я веду її сходами вниз і саджаю в таксі, і чую, як вона каже йому те, що я вам розповів.

Маленький хлопчик зупинився й заново набрав повітря в легені. Томмі не зводив з нього очей. Цієї миті до нього підійшов Джуліус. Він тримав у руці розгорнутого листа.

— От що, Гершайммере. — Томмі обернувся до нього. — Таппенс вирушила шпигувати самостійно.

— Отакої!

— Так. У шаленому поспіху взяла таксі до Черінґ-Крос, отримавши телеграму. — Його погляд впав на лист у руці Джуліуса. — О! Вона лишила тобі записку. Усе гаразд. Куди вона подалася?

Майже несвідомо він простягнув руку до листа, але Джуліус згорнув його й поклав до кишені. Він здавався трохи збентеженим.

— Гадаю, це тут ні до чого. Це про дещо інше — дещо, про що я просив її дати мені знати.

— О! — Томмі явно був спантеличеним і, схоже, очікував більшого.

— Послухай, — раптом сказав Джуліус, — краще вже просвітити тебе. Сьогодні вранці я запропонував міс Таппенс стати моєю дружиною.

— О! — машинально відповів Томмі.

Він був вражений. Слова Джуліуса стали повною несподіванкою. На мить він онімів.

— Я хотів би сказати тобі, — продовжував Джуліус, — що, перш ніж пропонувати щось подібне міс Таппенс, я дав їй чітко зрозуміти, що не хочу ніяк встрягати між нею й тобою...

Томмі опанував себе.

— Усе гаразд, — швидко сказав він. — Ми з Таппенс роками дружимо. Нічого більшого.

Рукою, що злегка трусилася, він запалив цигарку.

— Усе добре. Таппенс завжди казала, що шукає...

Він різко зупинився, його обличчя побагровіло, але Джуліус анітрохи не збентежився.

— О, гадаю, своє слово скажуть долари. Міс Таппенс одразу просвітила мене щодо цього. З нею можна не ходити довкола. Ми чудово поладнаємо.

Хвилину Томмі з цікавістю дивився на нього, наче хотів було заговорити, а тоді передумав і нічого не сказав. Таппенс і Джуліус! Ну, а чом би й ні? Хіба вона не бідкалася, що не знає жодного багатія? Хіба не зізнавалась відкрито у своєму намірі одружитися заради грошей, якщо колись їй випаде така нагода? Знайомство з молодим американським мільйонером дало їй таку нагоду — і навряд чи вона забариться скористатися нею. Вона шукала грошей. Завжди так казала. Нащо винуватити її за те, що лишалась вірною своєму кредо?

Однак Томмі винуватив її. Ного переповнювало пристрасне й відверто нелогічне обурення. Усе це дуже добре звучало на словах — але справжня дівчина ніколи б не одружилася заради грошей. Таппенс виявилася відверто холоднокровною та егоїстичною, і він би залюбки ніколи більше її не бачив! Який же гнилий цей світ!

Його роздуми перервав голос Джуліуса:

— Так, чудово поладнаємо. Я чув, що першого разу дівчина завжди відмовляє — такий звичай.

Томмі схопив його за руку.

— Відмовляє? Ти сказав відмовляє?

— Звісно. Хіба я тобі не казав? Вона просто твердила «ні» без будь-якої на те причини. Вічна жіночність — чув, так кажуть фриці. Але вона швидко одумається. Цілком імовірно, що я занадто її поквапив...

Але Томмі перервав його, не зваживши на правила пристойності.

— Що вона сказала в тій записці? — несамовито спитав він.

Догідливий Джуліус простягнув йому листа.

— Там немає жодної підказки, куди вона поїхала, — запевнив він Томмі. — Але ти можеш переконатися сам, якщо не віриш мені.

У записці, виведеній знайомим школярським почерком Таппенс, було таке:

Любий Джуліусе,

завжди краще викладати все чорним по білому. Я відчуваю, що не можу перейматися думками про шлюб, доки не знайдеться Томмі. Залишмо це на потім.

Щиро ваша,

Таппенс

Томмі повернув листа. Очі блищали. Його почуття зазнали гострої реакції. Тепер він відчував, що Таппенс — сама шляхетність і незацікавленість.

Хіба вона не відмовила Джуліусу без вагань? Щоправда, записка демонструвала певні ознаки слабкості, але це він міг пробачити. Вона читалася майже як хабар Джуліусові, щоб спонукати його до пошуків Томмі, та він припускав, що насправді вона не це мала на увазі. Мила Таппенс, жодна дівчина в цілому світі не могла зрівнятися з нею! Коли він її побачить... Від раптових думок він здригнувся.

— Твоя правда, — зауважив він, опановуючи себе, — там не має ані натяку на те, що вона задумала. Гей, Генрі!

Маленький хлопчик слухняно підійшов. Томмі дістав п’ять шилінгів.

— Ще одне. Пам’ятаєш, що юна леді зробила з телеграмою?

Генрі ахнув і заговорив:

— Вона зім’яла її в кульку й жбурнула за камінну решітку з таким от звуком: «Ву-уп!», сер.

—Дуже виразно, Генрі, — сказав Томмі. — Ось тобі п’ять шилінгів. Ходімо, Джуліусе. Ми повинні знайти ту телеграму.

Вони поспішили нагору. Таппенс залишила ключі у дверях. У кімнаті було все так, як вона покинула. У каміні лежала зім’ята кулька помаранчево-білого паперу. Томмі розгорнув і розгладив телеграму.

Приїзди негайно, Моут-Гауз, Ібері, Йоркшир, великі зрушення. ТОММІ

Вони отетеріло перезирнулися. Джуліус заговорив першим:

— То це не ти надіслав?

— Звісно, ні. Що це означає?

— Гадаю, це означає найгірше, — тихо сказав Джуліус. — Вони схопили її.

— Що?

— Звісно! Підписали твоїм ім’ям, і вона потрапила в пастку, мов ягня.

— Боже мій! Що нам робити?

— Ворушитися й гайда за нею! Негайно! Не можна гаяти часу. Нам неймовірно пощастило, що вона не забрала телеграму з собою. Інакше ми, мабуть, ніколи б її не відстежили. Але треба поквапитись. Де той розклад?

Енергійність Джуліуса була заразливою. Якби Томмі був сам, то, мабуть, сів би обміркувати все на добрих пів. години, перш ніж визначився би з планом дій. Але поряд із Джуліусом Гершайммером невідворотно доводилось ворушитися.

Буркнувши кілька прокльонів, той віддав залізничний розклад Томмі як більш обізнаному з його загадками. Томмі відкинув розклад на користь довідника.

— Ось воно. Ібері, Йоркшир. Від Кінгс-Крос. Або від Сент-Панкрас. Хлопчик, мабуть, помилився. Вона казала «Кінґс-Крос», а не «Черінг-Крос». 12:50 —