Читати книгу - "Інформатор"

Здалося, що минула ціла вічність, перш ніж із будинку вийшов Томас — з порожніми руками. Разом з Джастіном вони пройшли далі по вулиці, щоб їх ніхто не підслухав.

— Портфель у будинку. Я усе пояснив Верні, й вона була не проти, щоб я в нього заглянув. Там усе в порядку, проте вона не дозволила мені забрати його. Я пообіцяв їй, що портфель буде в безпеці. Думаю, вона розуміє, — розповів Томас.

— Навіть не буду питати, як вона.

— Жахливо. Верна у спальні з двома старшими дітьми, ледь говорить. Мама Г’юго лежить на дивані. Тітки і дядьки всюди. З ними лікар. Просто жахіття якесь.

— А як щодо телефону?

— Ніяк, він брав його з собою. Г’юго телефонував Верні учора близько десятої, цікавився, як у неї справи. Я запитав, чи був у нього особистий мобільний, вона відповіла заперечно. Він постійно користувався телефоном РСП.

Джастін глибоко вдихнув повітря і сказав:

— Дякую. Ще якось побачимось.

По дорозі назад Джастін зателефонував Майклу, щоб повідомити новини.

Пополудні тіло Г’юго привезли на катафалку в морг у Таллахассі, там його підготували до поховання. Хоча Верна так і не змогла узгодити усі деталі.

Лейсі залишили в палаті інтенсивної терапії ще на день. Життєво важливі показники були в нормі, й лікарі були задоволені її станом. На МРТ виявили невеличке зменшення набряків, тож, якщо все піде добре, лікарі планували вивести її зі стану коми за наступних тридцять шість — сорок вісім годин. Лімен Грітт хотів поговорити з нею, але був змушений чекати.

Після безсонної ночі Майкл на світанку в середу поїхав до офісу й там чекав на Джастіна. Здавалося, що нічний кошмар продовжувався, він читав про Г’юго на першій сторінці ранкової газети. У статті було два знімки, перший — фото Г’юго з часів, коли він грав за команду штату Флорида, другий — у піджаку та краватці з сайту РСП. Майкл читав імена його чотирьох дітей і знову відчув, як підступають сльози. Похорон відбудеться в суботу, за три дні. Важко навіть уявити, яким це буде жахом.

Разом із Джастіном вони виїхали о сьомій і поїхали до резервації. Лімен Грітт розібрав вміст портмоне Г’юго, порахував гроші й сфотографував усе. Він попросив Майкла підписати інвентарну відомість і передав речі йому. Заразом Майкл забрав і сумочку Лейсі. Вони пішли вниз по вулиці до утилізаційного майданчика з дюжиною побитих авто, що стояли за зачиненими воротами й залізним парканом. Намагаючись нічого не торкатися, вони оглянули дві машини. Пікап все ще пахнув віскі. «Пріус» був у значно гіршому стані, в ньому було стільки крові, що ані Майкл, ані Джастін не бажали його далі роздивлятися. Там була кров їхніх друзів, і до того ж усе ще свіжа.

— Швидше за все, буде судовий процес, — сказав Майкл із сумом, хоча насправді не був у цьому впевненим. — Отож, дуже важливо зберегти ці транспортні засоби у такому вигляді, як зараз. Це не буде для вас проблемою?

— Ні, жодних проблем, — відповів Грітт.

— До того ж страхові компанії будуть оцінювати збитки, вони запросять своїх експертів.

— У нас уже бували такі випадки, містере Гейсмер.

— А ви точно всюди шукали мобільники?

— Я вже говорив, що ми обшукали все і нічого не знайшли.

Майкл і Джастін обмінялися скептичними поглядами. Вони спитали, чи не буде Грітт проти, якщо вони зроблять фото, і той відповів, що йому однаково. Скінчивши фотографувати, вони пройшли за констеблем до місця, де це сталося. Детективи оглянули місцевість, спершу побіжно, і їх приголомшило те, наскільки вона віддалена. Ідеальна точка для аварії, яку ніхто не повинен бачити. Неподалік був будинок Біелів, а також стара зала для гри у лото — і жодних інших будівель.

Майкл пильно подивився на дорогу і сказав:

— Слідів гальмування немає.

— Жодних, — підтвердив Грітт. — У неї не було часу відреагувати. Схоже, що пікап перетнув центральну лінію й зіткнення сталось тут.

Він стояв посередині шосе й дивився у східному напрямку.

— Її автівку відкинуло в цей бік, вона так і залишилася на дорозі. Пікап, звісно, набагато важчий, отож його занесло сюди і він мало не опинився у кюветі. Вочевидь, водій швидко виїхав на зустрічну смугу, а тому дівчина не встигла зманеврувати.

— Ви встановили ударну силу? — запитав Майкл.

— Ні, але експерт із реконструкції може вирахувати її з невеликою похибкою.

Майкл і Джастін наблизились до місця трагедії й побачили плями від мастила, дрібні уламки скла, шматочки алюмінію та металу. На краю асфальтового покриття, майже на узбіччі, вони помітили засохлі плями крові. У траві лежав шматочок тканини, також заплямований. Один із їхніх колег загинув тут, друга отримала важкі травми. Це місце зовсім не підходило для того, щоб тут загинути.

Вони зробили ще кілька знімків і раптом відчули непереборне бажання поїхати звідти.

Фрог Фрімен володів невеликим магазином і автозаправкою за три кілометри на північ від Стерлінга, в окрузі Брансвік. Він жив по