Читати книгу - "Хроніка пригод Ґеня Муркоцького. Книга 1"

В цей час Стасьові трапилася на очі газетна оповістка, яка обіцяла йому ще кращі перспективи, ніж кельнер-багатій Збишекові. Річ у тім, що молода білявка двадцяти трьох літ, гарна, як образок, шукала собі мужа, маючи чотириста тисяч фунтів штерлінгів віна. Її дядько, занглійщений німець, залишив спадок з умовою, що вона, англійка, вийде за статечного чоловіка з народу йому рідного, себто за німця. Станіслав Крузенштарн — «онук» дебреценського бургомістра, «німця» за походженням. А це давало певні переваги серед претендентів на білявку. На додачу, Стасьо й справді був красень, а от що біляві англійки схожі на образки, то в цьому може бути лиш половина правди: скільки чоловіків вигукували з несподіванки: «Матір Божа!» І то не був вигук захоплення...

Оскар помітив нехіть, з якою Стасьо подавав разки намиста.

— Бачу, ти невдоволений. Завтра прийде жінка, що допомагає Беаті, а ти відпочинь, розважся. І скажи Збишеку — я з ним розрахуюся гонорово.

— Оскаре, не по мені стриміти в цій крамниці...

— Ти за це маєш непоганий заробіток!

— Не в тому річ. Тут мені набридло!

— Ти ж так мріяв про Париж!

— Мріяв! І що мені зараз з того Парижа? Я нишкну в чотирьох стінах!

— Слід посидіти трохи тихо — ви ж зі Збишеком ледве не втрапили до цюпи! Проте, якщо не хочеш мати справу зі мною, йди до Турбійона. Той тобі підкине цілий міх небезпек!

Оскар образився. Цей хлопчисько навіть не розуміє щастя від спокійного життя! Чого йому бракує? Жінки? Так хай не церемониться, а йде з квітами за лаштунки будь-якої кабарети!

Стасьо вперше приховав від Гробовецького свої наміри пошлюбити офіційно англійку з таким добрим посагом. Він уже все обміркував: замовить у творця паризької моди Жоржа Поаре новий одяг а la граф Сегюр — цей вельможа тільки-но побрався із знаменитою акторкою Сесіль Сорель; винайме на кілька тижнів палацик на Єлисейських Полях, щоб відчути себе безтурботним аристократом; надішле дівчині світлину, схожу на епізод із кінофільму: він стоятиме на кружґанку у світлому вбранні і дивитиметься туди, звідки виникне світлий образ омріяної нареченої. Він не знав, що робитиме далі, якщо шлюб удасться: житиме своєю новою біографією, не вдаючись до авантурних справ, чи висмокче гроші з рахунку дружини і майне подорожувати.

Гробовецький шкодував, що ось-ось вихованець і приятель вийде з-під його впливу. А як вони зріднилися від часу першої втечі зі Львова, мандрівки з тибетськими монахами, вдалої оборудки «батька й сина Степлерів», невдачі із заснуванням сальону краси на Вірменській...

Стасьові також було ніяково розривати стосунки з Оскаром, який, окрім «перлового» бізнесу, нічим уже не хотів займатися, приручений Беатою. Він став геть сивий, ніби зменшився на зріст; в очах — щось полохливе, у вчинках — повна покора дружині. Беата ж не втрачала ні округлих форм, ні дещо окультурених манер перекупки з Краківського ринку.

Прощання Стасьо призначив Збишеку і Гробовецькому в кабареті «Скринька Фурсі», де власник сам складав і виконував жартівливі співанки. За шампанським вони обговорили свої фінансові справи. Циганєвич отримав десять тисяч франків і зразу ж погнав до картярів, хоча приятелі умовляли його не поспішати: Оскар пропонував непогані відсотки, якщо частка коштів лишиться у нього на рік-два.

— Я виграю більше! — вигукнув Збишек на прощання.

І програв усе за однісіньку ніч...

Стасьо був багатшим за Циганєвича — Оскар віддав йому сто тисяч франків, бо ж їхні ґешефти тривали роки.

— Ти не скажеш мені, чим думаєш зайнятися? — спитав Гробовецький.

— Скажу — ти мені колись порадив стати шлюбним ошуканцем! — напівжартома промовив Стасьо. — Я вже доволі стиглий овоч...

— Ти здурів! Адже маєш гроші!

— Хіба лишень в цьому річ?! Головне — не ховатимуся.

За місяць в денниках репортери написали про шлюб Станіслава Крузенштарна, заможного молодика з дому Габсбургів, і Марґрет Тетчер, небідної дівчини, дотичної до віндзорського родоводу. Молодята збиралися подорожувати Єгиптом.

Збишек про це не знав. Його затримали у Відні за спробу продати цінні папери, що так загадково зникли з «Левіафана». Атлет мав фальшиві документи на ім'я Ежена Бомарше, урядника неіснуючої установи “Гроші і час», тому його, як поштову бандерольку, адресували французькій Феміді. Покарання він відбував у тюрмі міста Лімож: вона прославилася тим, що затятий вломник Поль Ґреґуар таємно виготовив ключі від камер, і в'язні ночами влаштовували гулянки. Циганєвич мав змогу продемонструвати свої силові прийоми.

 рась Маґдебурко для своєї школи нишпорок винайняв помешкання з трьома покоями на вулиці Святої Софії число 10. Допоміг йому в цьому Кароль Рідлєр, онімечений поляк, що намацав дедуктивні методи задовго до Шерльока