Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Фауст. Трагедія 📚 - Українською

Читати книгу - "Фауст. Трагедія"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фауст. Трагедія" автора Йоганн Вольфганг Ґете. Жанр книги: 💙 Драматургія / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 117
Перейти на сторінку:
й цілуватись розучився?

Чому ж такий страшний тепер став?

А ти ж було речами і очами

До мене небо прихиляв

І цілував-заціловував до нестями.

Цілуй мене!

Бо цілуватиму тебе!

(Обіймає його).

Ой! Уста твої холодні і німі!

Чого?

Не стало кохання

Зарання…

Хто відняв його?

(Одвертається).

Ф а у с т

Ходім! За мною! Люба, схаменись!

Люблю тебе стократне, як колись,

Молю тебе, за мною лиш іди!

М а р ґ а р и т а

(обертається до нього)

Хіба це ти? Чи це ж і справді ти?

Ф а у с т

Це я! Ходім!

М а р ґ а р и т а

                   Ти з мене пута зняв

І знов мене в обійми взяв.

Чого ж мовчать у тебе жах і гнів?

Чи знаєш ти, кого це ти звільнив?

Ф а у с т

Ходім! Ходім! Тікає ночі мла!

М а р ґ а р и т а

Рідну неньку з світу я звела,

Втопила рідне дитя.

Твоє й моє було в нім життя.

Твоє… Це ти? Чи, може, ні?

Дай руку мені! То це не вві сні?!

Люба, мила рука! — Ой, вона ж вогка!

Обітри! Здається, мов

То кров.

Боже! Кого ти заколов?

В піхви сховай свій меч,

Не супереч!

Ф а у с т

Що було — те пройшло, тому край!

Мене не карай!

М а р ґ а р и т а

Ні, будь живий і цілий,

Мусиш упорать могили;

Готуй для кожного ямку

З самого ранку.

Матері — кращу містину,

Поруч із нею — сину,

А мені — чуть в стороні,

Недалеко од рідні!

А дитинку мені по праву грудь,

Більш там нікому не бути! —

Тебе до серця горнути,

То було щастя — повік не забуть!

Але його вже більш не вернути,

Порив мій до тебе чимсь ніби скутий,

Ніби ти хочеш мене відштовхнуть;

А все ж — це ти, і добрий, як завжди.

Ф а у с т

Ти ж бачиш, це я. Іди ж, іди.

М а р ґ а р и т а

Куди?

Ф а у с т

На волю.

М а р ґ а р и т а

Коли нас жде там вічний дім,

Тоді ходім, ходім!

Піду я в тихий той куток,

І далі — ні на крок…

Ти йдеш?

О Гайнріху, коли б і я могла…

Ф а у с т

Ти можеш, аби хіть!

             Глянь, двері вже відкриті.

М а р ґ а р и т а

Нема мені надії на цім світі —

Впіймають скрізь, куди б я не втекла!

Ой тяжко-важко ходить попідтинням,

А ще до того з нечистим сумлінням…

Ой тяжко-важко в чужині блукати

І щогодини ждать розплати!

Ф а у с т

Я лишусь з тобою!

М а р ґ а р и т а

Облиш! Облиш!

Дитя рятуй скоріш!

Туди, туди,

Під гору йди,

Понад ручай,

І прямо в гай,

І до ставка,

Де кладочка…

Витягай, витягай!

Воно ще виринає,

Воно ще б'ється!

Рятуй! Рятуй!

Ф а у с т

Отямся! Чуй!

Один лиш крок — і вільна ти!

М а р ґ а р и т а

Коли б нам мимо гори пройти!

На камені там моя мати сидить,

Аж жах шибає мною!

На камені там моя мати сидить,

Хитає головою!

Ні, вже не кива… — ой, важка голова…

Спить — не проспиться, жива — нежива…

Спить, щоб ми вдвох раювали.

Щасні ті хвилі бували!

Ф а у с т

Як ні впросити, ні вблагати,

То мушу силоміць узяти.

М а р ґ а р и т а

Пусти! Я насильства не буду терпіть!

Кинь мене, мов убивця, душить!

Все ж я робила тобі самохіть.

Ф а у с т

День уже дніє! Мила! Мила!

М а р ґ а р и т а

День! Правда, що день! Останній день настає,

Це буде весілля моє!

Гляди ж, не кажи, що вже в Ґретхен ти був!

Бідний мій віночку!

Прощай, прощай!

Ми зустрінемось, чекай,

Тільки не в таночку.

Кругом народу — аж загуло,

Площі й вулиць мало.

І враз тихо стало.

Ударили в дзвін, зламали жезло[120],

Волочать мене на плаху,

Руки зв'язавши назад.

Натовп здригнув від жаху —

Змахнув сокирою кат…

Ввесь світ, як німа могила!

Ф а у с т

Ой нащо мене мати родила!

М е ф і с т о ф е л ь

(на порозі)

Швидше! Бо тут вам хвилина остання.

Годі вагання й словами змагання.

Коней моїх здригання

День провіщає близький.

М а р ґ а р и т а

Хто це, хто це такий?

Він! Він! Прожени!

Чого він прийшов сюди з глибини?

По мене!

1 ... 42 43 44 ... 117
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фауст. Трагедія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фауст. Трагедія"