Читати книгу - "Як розлучитися з відьмою, Ольга Соболєва"

- Я сама в змозі купити собі бурштин, - заперечила дівчина.

- Звичайно, - усміхнувся Раймар. – Але я не зовсім про це. Хай потім розкажу.

Чоловік досить доречно закінчив тему, адже саме в цей час до таверни зайшла круглолиця жінка років сорока. Отримавши якісь новини від старшого працівника, вона одразу ж знайшла поглядом потрібних людей та попрямувала у самий глибокий куток. Хазяйку таверни звали Фройдіга.

Новину про смерть Ії жінка сприйняла з болем. Знахарка частенько навідувалася в Стадтімвальд. Що саме вона тут робила, ніхто не знав, а хто знав, той мовчав. Особисто Фройдізі Ія лікувала сина та онука. Подробиці, звичайно ж, вона не розповіла. Пообіцявши піклуватися про Фроста, хазяйка таверни приманила його шматком м’яса і зникла в господарській частині.

- Ось так просто? – здивувався Раймар. – А якщо він вирішить повернутися до нас?

- Не повернеться, - похитала головою дівчина. – Фрост не простий собака. Знаєш, в Цвітославії взагалі дуже багато надрозумних тварин. Це так дивно. Той же Фрост, Ворон чи Ґудзик…

- Повір, їх набагато більше, - запевнив чоловік. – Я знаю, на Землі таких немає. Але тут це нормально. Хоча й стає все менше.

Закінчивши вечерю, Лідія піднялася у свою кімнату і майже одразу заснула. Відьмолов же вирішив залишитися та послухати балачки в таверні. Як виявиться пізніше, він зробив це недаремно.