Читати книгу - "Амулет стихій , Анна Стоун"

— Будинок номер сім. Бондарева Уляна, Златерев Андрій, Катанова Ліза, Саймон Соня. Коли побачиш свою сестру передай, щоб повернула мені підручник з історії! — звернулася вона до Соні, та продовжила далі. — Сайга Єгор, Гончаров Стас і Лера Шліман.

Будинок, біля якого вони опинилися, відрізнявся від решти хіба що номером. У нього був зелений похилий дах і світла кам'яна кладка. Поруч із ним стояла дерев'яна лавочка.

Піднявшись на три сходинки, Лєна відчинила двері, пропускаючи підлітків усередину.

— Це вітальня! Там туалет та душ! — жестами пояснила вона. — На другому поверсі: зліва спальні дівчат, праворуч — хлопчиків!

Біля однієї зі стін у вітальні розміщувався камін, над яким висіла картина із зображенням морського пейзажу. Поруч стояли диван і два крісла. Біля одного з вікон розташовувався стіл із чотирма стільцями, причому таких столів у кімнаті було два. Сходи займали майже дві третини площі першого поверху.

— Розташовуйтесь. За двадцять хвилин чекаємо всіх у їдальні! Вона знаходиться у кінці вулиці. Не заблукаєте. — оголосила Лєна і пішла.

Волочачи за собою речі, Лера стала підійматися дерев'яними сходами. Вхід у спальні дівчат справді відрізнявся — дверима. На одних було намальовано квіти, а на інших — складний геометричний малюнок. Далі йшов невеликий коридор із дверима з одного боку. Усього на боці дівчат було три кімнати, по дві особи на кожну.

Деякі залишилися вільними. Не змовляючись, Лера з Ульяною вибрали одну й ту саму спальню з бежевими візерунчастими шпалерами. Попри те, що кімната була маленька, вона вільно вміщала два ліжка, тумбочки та шафи.

Випустивши Мотю з переноски, Лера, не роздягаючись, впала на ліжко. Підсунувши до себе валізу, вона почала ритися стала в ній, шукаючи кришталеву кулю. Порахувавши, скільки зараз часу на Землі, Лера почала набирати номер бабусі. Зображення було погане, але Лера все ж таки змогла розглянути бабусине обличчя.

— Привіт! Так! Все добре! Я вже приїхала! Так! Я у Вольфрамі! Дякую! Ні, де він, я не знаю. — Лера завбачливо не стала називати ім'я дядька. — На розподілі був, а потім пішов кудись! Передавай привіт дідусю! Так, я вас також люблю! — торохтіла Лера.

У животі забурчало, і страшенно хотілося спати. З великим зусиллям Лера піднялася з ліжка і пішла на святкову вечерю.

* * *

Надворі було темно. Лера сиділа на ліжку в піжамі та клювала носом. Вона хотіла ще сходити в душ, але всі душові кабінки були зайняті, і їй довелося чекати, долаючи сон.

Мотя вже давно згорнувся клубочком на її подушці. Нарешті, підготувавшись іти спати, дівчинка спробувала перекласти кошеня. Той розплющив око і невдоволено нявкнув. Але за хвилину сам пішов з подушки.

Широко позіхнувши, Лера залізла під ковдру з надією скоро заснути.

________

Озвучену пісню "Король та королева", що виконували духи Резенфорду можна послухати в моєму інстаграм чи тік-ток ;)