Читати книгу - "Поміж Руїн , Аурі Лар"

Поки дівчина мила та нарізала фрукти, Девіл з не прихованою насолодою смакував курячим бульйоном, якому позаздрили б навіть самі найталановитіші кухарі. Пройшло стільки років, а туга за їхнім спільним минулим те і діло накриває з головою, відчуття якого можна зрівняти з чорним шоколадом. Солодкий, незрівнянно смачний, як їхні спогади, але має і гіркий присмак, як їхні останні дні перед розлученням. Хочеться вірити, що вона пробачить його, що не тримає зла, але їхня недавня розмова...

Вона була холодною, словами кидала отруту, а сама дивилася на нього як на непотріб під ногами. Принаймні, вона хотіла такою здаватися. Хотіла вдарити за живе, та в неї це вийшло, але не своїми їдкими словами. Ні. Заглянувши в очі, не складно було помітити всі ті емоції, всю ту біль, розчарування, які вона приховувала всі роки, а в її словах можна було почути той німий крик допомоги.. Вона потребувала його, вона сама страждала всі ті роки через нього, а неймовірно важливі екзамени та смерть матері тільки підливали масла у вогонь, і чоловік готовий був завити від розуміння, що це все через нього. Він не захистив її від своєї власної матері, а через постійні сварки побоявся заговорити з нею, як самий останній боягуз. Поїхав у Париж після смерті тітки, виправдовуючи свою поведінку горем та розпачем, вважав, що після сварок це буде кращим варіантом для них обох. Вирішив усе за двох, керуючи тільки своїми почуттями, а у результаті ледь не зруйнував їй життя, зашиливши на її серці рану, шрам якої завжди буде нагадувати за себе. Вона збирала себе по шматочкам всі ті роки, а він просто взяв і відкрив її, змушуючи рану знову кровоточити. А саме найжахливіше серед усього цього це розуміння, що як би йому не було жаль, як би він не жалів за скоєне, він все ще хоче бути з нею, розуміючи, що завдасть їй ще більше болі. Особливо зараз, коли його мама уже почала займатися підготуванням до весілля. Хіба ж не мерзотник?

— Не сподобався суп? Мені здавалося, я його смачним приготувала, – дівчина підійшла до Девіла, ставлячати тарілку з почищеними та нарізаними фруктами на стіл, та почала розглядати чоловіка, який про щось глибоко задумався.

— Гей, все гаразд? В тебе таке похмуре обличчя, що хоч дітей ним лякай. – Вона спробувала віджартуватися, хоча в середині була справді стурбована його різкою зміною настрою. І не дарма..

— Вибач.

— За що? Якщо ти про те, як покинув мен.. – вона навіть не встигла докінчити думку, як її перебили.

— За це також. Але про це поговоримо пізніше. Просто кажу наперед – вибач за все, що станеться в майбутньому.

Його голос звучав впевнено, а лице було серйозним, ставлячи дівчину в незручне положення, адже вона явно не вловила суть його слів.

— Що ти...?

— Не зважай. Ввімкни краще якусь комедію, нам всерівно нічим себе зайняти. Сідай, – він посунувся на ліжку, аби вона сіла поряд, та протягнув пульт до телевізора, аби вона вибрала фільм.

Меган сіла біля нього, обираючи якусь сучасну комедію, а в душі міцно поселилися страх та тривога, які Девіл успішно посіяв в її душі своєю дивною поведінкою.

******

За переглядом фільму час пролетів непомітно, і молода пара навіть не помітила, як годинник давно пробив четверту годину.

Під час перегляду чоловік те і діло повертався до дівчини, милуючись її прекрасною посмішкою, яку вона не дарувала йому вже стільки років.

Меган в свою чергу прекрасно відчувала на собі його погляд, але на диво, це аж ніяк її не турбувало, а навпаки викликало посмішку. Фільм вона вибрала чудовий, хоча через тупість головних героїв вона відчувала іспанський сором, а під час інтимних сцен дівчина вдавала, що їй терміново необхідно глянути прогноз погоди, хоча його вона дивилася ще зранку.

В такі моменти вона нагадувала Девілу маленьку дівчинку, яка вирішила подивитися серіал з дорослими, аж ніяк не очікувавши такої підстави. Але ж не могла сказати Меган, що відверталася вона зовсім не через ніяковість, а через те, що в пам'яті без упину з'являлися картини їхніх поцілунків, першого разу та інших інтимних речей, які кидали її в жар. Цілком можливо, в цьому їхні думки співпадали, хоча чоловік цього аж ніяк не приховував. Йому навіть приходила на думку ідея, в один із таких моментів максимально зменшити між ними відстань, та нашептати на вухо якісь брудні словечка. Дякувати Богу, в нього ще є своя голова на плечах, щоб не робити цього. Все ж, їй достатньо відключити апарат, і він вже ніколи не зможе її побачити.

Згодом, фільм підійшов до кінця, і дівчина, яка тільки розслабилася, знову напряглася усім тілом, адже після того, як вона сміялася на всю палату, дивитися чоловіку стало дещо соромно. Все ж, період, коли це було нормою, давно пройшов, і їй необхідно було знову вести себе стримано. Хоча самому Девілу така поведінка подобалася набагато краще, адже так він відчував, що став на капельку ближче.

Та наближався її день народження, і чоловік планував провести його з нею, та провести цей час якісно, аби доставити їй максимального задоволення.

Але те, з ким вона буде його святкувати, чи є у неї плани – він не знає. А запитати в неї було б трохи безглуздо, адже з чого вона б йому про це говорила?

Її серце тягнеться до нього, але почуття це зовсім не те, що піддається контролю, і те, що її душа вибрала його, ще ніяк не робить її зобов'язаною бути зі мною. Все ж, мозок у неї також є, та і серце пам'ятає всі ті рани, які він їй скоїв.

Меган у свою чергу мала зовсім інші турботи, адже день народження буде лише через два тижні, а робота є прямо зараз. Дівчина не планувала залишатися до вечора, а лише навідати чоловіка (хоча і це не входило в її плани), після чого вона хотіла вернутися додому, аби докінчити редагування нового розділу книги.

— Мені вже час, я не планувала пробути з тобою до самого вечора.

Вона встала та почала повільно збиратися, розчаровуючи чоловіка ще більше. Йому хотілося побути з нею ще трохи. Та що там – у неї були такі ж думки. Можливо, саме тому, коли вона вже стояла біля дверей, обернулася, кидаючи на останок «Тобі щось потрібно?»