Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » День відбуття 📚 - Українською

Читати книгу - "День відбуття"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "День відбуття" автора Олексій Михайлович Волков. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 78
Перейти на сторінку:
собі самому.

— А в мене перспектива набагато гірша.

— Наприклад?

— Самій стати харгілоном, — сказала Юлія, — якщо не потраплю туди, куди казала тобі.

— Це серйозно, — погодився Сергій.

— Вони існують під землею і живляться тілами померлих. Їх там цілі колонії. Це особлива форма життя, точніше існування.

— Мерців їдять… — пробурмотів Сергій, — гарно… Про таке тільки у підземеллях і говорити. А чого ж мерці нікуди не діваються? Чи, може, їх не всіх їдять?

— Усіх, — відповіла Юлія. — Усі поховані тіла гниють, тобто розкладаються під землею, як вважається, під дією бактерій. За кілька років з тіла залишається лише скелет. Усе інше зникає. Давно відома хімія цих процесів, усе має наукові назви та обґрунтування. Тільки вся ця «хімія» — наслідок діяльності харгілонів, як її не назви. Те, що ми знаємо про це, — надто вузько, обмежено. А глобально — це наслідок життєдіяльності харгілонів. Земля пронизана їхніми колоніями, і всі ці бактерії, що розкладають тіла… ну, це як для нас шлунковий сік, який перетравлює їжу.

— Сила… — промовив Сергій, хитаючи головою. — А звідки ти це знаєш, ну, що воно саме так?

— Знаю, — відповіла Юлія. — Я помічена ними.

— Як це?

— Вони, як я казала, існують колоніями. Це дуже складна форма існування, взаємодії. Там усе пов’язане настільки… Це наче вже не окремі істоти, а єдиний складний організм. Їхній цикл — тисяча років. Протягом цього часу в них поступово назріває такий… свого роду криз. Це пов’язано з постійним живленням мертвим… Один раз на тисячу років вони потребують живої людини…

— Круто, — зауважив Сергій. — Якби я був режисером і хтось заспонсорував… Словом, ми б заткали за пояс усі ці примітивні страшилки. І ця людина, звісно, не хто інший, як ти.

— На жаль, так.

— І чому ж саме ти їх цікавиш? Чому вони не чіпають інших людей, мене, наприклад…

— Я ношу їхній андан.

— А це що таке?

— Це така свого роду ознака… Навіть не знаю, як правильно назвати… Це можна порівняти з нашим мозком. Це те, що регулює, керує процесами життєдіяльності їхніх колоній. Це свого роду комп’ютер, який забезпечує гармонію їхнього існування. І ось цей їхній субстрат існує в мені, змінюючи моє єство. Він наче зростається з ним, роблячи його здатним до існування у колонії.

— Чекай-чекай… — зупинив Сергій. — Ні чорта не розумію… Як це? Що означає — «єство»?

— Це нематеріальна основа людини, сутність, так би мовити. Ну, щось подібне до такого поняття, як «душа», але набагато складніше. Єство кожної людини помирає разом з нею. Моє ж єство може існувати і після моєї смерті серед харгілонів. Я від народження ношу їхній андан, який був закладений у тіло якоїсь моєї пращурки тисячу років тому. Щойно закладений у живе людське тіло андан являє собою зародок складної форми, частинку андану, який забезпечує існування колонії. Цей андан-зародок успадковується дитиною того, кому він закладений. І так постійно. Він існує у тілі жінки і передається лише дівчинці, яку вона народжує. Протягом тисячі років андан трансформується, вдосконалюється, утворюючи, врешті-решт, єдине ціле з єством людини.

— А якщо народжується хлопчик?

— Він помирає. Ще під час зачаття, якщо утворюється ембріон чоловічої статі, він автоматично стає нежиттєздатним. Це властивість андану. Тоді стається викидень, або ж дитина гине невдовзі після народження. І так доти, доки у роду не з’явиться дівчинка. Чув, напевно, буває, що жінка ніяк не може виносити вагітність — викидні раз за разом. Ну, ось…

— А якщо жінка сама випадково загине? — спитав Сергій. — Ну, просто. Попаде під машину, припустімо…

— Тоді андан гине. Адже він не має властивості оберігати свою господиню. А колонія харгілонів, яка його заклала, коли старий андан повністю виходить з ладу, об’єднується з іншою колонією, в якої андан живий і десь, образно кажучи, ходить. Такі випадки бувають. Від цього їхні колонії поступово збільшуються у розмірах, а кількість їх зменшується, адже люди періодично випадково гинуть, і лінія, у якій існує конкретний андан, обривається. А колонія може закладати лише один андан — раз на тисячу років. Імовірність, що за тисячу років хоча б одна з жінок, які продовжують одну генетичну лінію, загине, не встигнувши народити дівчинку, відносно висока. Тому колонії об’єднуються досить часто. Розумієш? А кількість їх поступово зменшується. Це дуже болючий процес для харгілонів і не тільки…

— Що значить — не тільки?

— Якщо гине андан, колонія повинна об’єднатися з іншою, найбільш спорідненою за всіма ознаками. А такі колонії зовсім не обов’язково існують поруч одна з одною. Одна може знаходитися у нас, а інша — на протилежному кінці земної кулі. Тоді у надрах відбувається щось жахливе. Як зараз у Туреччині. Земна поверхня здригається, те, що на ній, руйнується, гинуть люди. Для нас це явище має назву «землетрус». Воно вивчене і має певні наукові обґрунтування — рухаються, мовляв, різні шари земної кори і так далі. Тільки ніхто не здогадується, чого ж вони рухаються…

— Струнка теорія, — зауважив Сергій. — Сама придумала чи, може, десь вичитала?

— Сама дізналася, — поправила Юлія, не звертаючи уваги на його сарказм.

Тон її, здавалося, втратив будь-які емоції, і вона наче розповідала для годиться, не сподіваючись на те, що їй повірять.

— Що означає — дізналася?

— Те й означає. Цикл андану, який я ношу, завершується. Отже, вдосконалився настільки, що здатний зробити моє єство придатним для існування там. За тисячу років перебування у живому людському тілі з ним відбуваються необхідні перетворення, і, коли вони сягають певного рівня, відбувається таке свого роду включення… Андан з’єднується зі свідомістю, і чергова його господиня дізнається про все. Це наче… Ну, вся ця інформація, яку я зараз тобі розповідаю і яка існувала у мозку всіх носіїв андану ніби в закодованому стані, несподівано розкодовується, і тоді ця остання жінка дізнається про свою місію. Усі мої пращурки тисячу років жили і помирали, не здогадуючись про його існування, про те, що передають його своїм дітям. Мені ж

1 ... 42 43 44 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «День відбуття», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "День відбуття"