Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Пекельний звіздар 📚 - Українською

Читати книгу - "Пекельний звіздар"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пекельний звіздар" автора Леонід Григорович Кононович. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 53
Перейти на сторінку:

— А чого се вона Ладу прозиває своєю сестрою? — питається Івась.

Зітхнув Козуб і глянув на Івася.

— Та діло се непросте… В тім-то й річ, що Нея і Лада були ще з нащада світа, як не було ні неба, ні землі… та навіть волхви не люблять розповідати про се! Бо Лада почала світ сновати, а Нея тільки дивилася на те й од заздрости зубами скреготіла. Через те звелася на ніщо її могуть, і зробилася вона дивою, хоч була передніше богинею…

— А що ж то за ріжниця така поміж богами і дивами? — питає Івась.

— А як полягаємо спати, то розкажу!.. — пообіцяв характерник.

От повечеряли вони, та й Івась на піч заліз, а Козуб як завше на лежанці вклався.

— Як заснувався світ, — каже характерник, — то народила пречиста Лада од духа божого дітей… Перші були дочки її Жива та Леля. Завжди вони при ній перебувають і стережуть разом з нею Білий Світ од напасти. Потім уродила вона Юра, котрий переміг Змія, і Тура, заступника всіх козаків та полян. Ще прозивають його Тором, бо носить він величезний келеп і вбиває ним нечисту силу. Далі вродила вона Дану, що дала початок усім річкам та озерам на землі.

Як завелися люде на світі, то Ладу і Дажбога почали називати вони Бігами, себто Великими, а Живу, Лелю, Дану і Юра з Туром прозивають Дивами, себто меншими, бо меншу силу вони мають. Дивами взивають і Нею з Триглавом, бо хоч і була Нея ще з передвіку, а Чорнобог разом із Дажбогом уродився, але чинять вони зло, того і силу свою згубили. Біги владарюють над небом і землею, а живуть у Вирії, де ні смерти, ні лиха немає. В господа нашого семеро імен: Дажбог, Троян, Велес, Милобіґ, Стрибог та Коштруб. Сьоме наймення його вголос не вимовляється. Знали його колись волхви та бісуркани, а зараз уже не пам'ятає ніхто… Часом ходить Дажбог по землі, та вже не простим чоловіком, а в ріжній подобизні. Обертається він змієм, конем та соколом, а ще зайцем, щукою та буслом…

— А чого ж та Нея на людей завзялася? — питає Івась.

— А от дивилася вона, як Дажбог із Ладою світ снують та населяють, і заздрісно стало їй… Вона ж бо нічого не творила, а тільки світами літала та дурненьку з себе корчила! От, думає, і я що-небудь утну. А якраз під ту пору створив Батько Троян чоловіка. Жив той чоловік на світі, жив, та й набридло йому самотою вік вікувати. Приходить він до бога і ну ж бо його прохати, щоб дав він йому жінку. А Дажбог йому й каже: «Є на світі Лада, — їй ти мусиш служити, а більше нікого тобі й знати не треба!» Почула теє П'ятниця і зраділа. Пішла вона на берег синього моря, а там росла вільха. Зрубала вона тую вільху, і зробилася з того дерева жінка. П'ятниця і каже їй: «Не хтів Батько Дажбог, щоби ти прийшла на світ! Я дала тобі життя, то тепер служи мені повік». Жінка й погодилася. Як побачив її Господь з чоловіком у парі, то засмутився. Бо створив він чоловіка безсмертним і вічно молодим, а як запізнався той із жінкою, то втратив усе, — таку капость Нея йому вчинила. Але що вдієш… зробленого вже не переробити! Відтоді панує Нея над жінками, а Лада над козаками опіку тримає. І як почали народжуватися люди, то стали вони й умирати, бо як є народження, то має бути і смерть…

Замовк характерник, та Йвась більше ні про що не питався — спав, мов той бабак у норі, й море йому було по коліна.

Розділ 8

І приснився над ранок йому ще один сон…


Наче опинився він на березі моря. Гола й пустельна та місцина, тільки росте одним-одна вільха. От стоїть він і не знає, що робити. Аж звідкись озивається до нього знайомий, та вже давно забутий голос:

«Івасю!»

Він озирається, та нікого не бачить.

«Івасю!» — вдруге гукає його той голос.

І знову він роззирається доокруж, та на березі немає й душі, тільки вільха лопотить листям.

І втретє гукає його той голос:

«Івасю, дитино!»

І тоді він утямив: се ж вільха озивається до нього материним голосом!

«А що?» — питається він.

«Тобі пора вирушати в дорогу… чого ж ти баришся?» — каже йому мати.

«Як я ж не знаю, куди мені йти!» — у відчаї каже він.

А мати й питає його:

«А хіба ти не був на болотяному городищі?..»

Прокинувся Івась, ноги з печі спустив та й сидить.

— Над чим так замислився, козаче? — питає

1 ... 42 43 44 ... 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пекельний звіздар», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пекельний звіздар"