Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

—  Дурник, - сказала Лорана. — А тепер цей шрам уже навіть на духовному рівні є. Навіть після того, як уселишся в тіло, він проявиться на тілі. Тепер для лікування потрібний шаман.

—  Обійдуся, - похмуро відповів Лінгрет. - Давай краще до роботи приступимо.

— Поки почуваюся добре, можна працювати, — сказав я і витяг на стіл рунне коло, яке зробив, коли тільки почав вивчати руни і яке тягав  з собою скрізь.

UPD: Я дуже недооцінив біль. Вона хоч і не дійшла того рівня, як під час відходняку, але було близько. Я навіть перекусив щільно згорнутий згорток укріпленою магією тканини зі старого комбінезону. Але результат вартий того: моя нога знову здорова. Ось тільки є проблема: вона продовжувала боліти. Не сильно, але ниючий біль у всій нозі не припинявся.

Лорана сказала, що, швидше за все, щось не так зі зрощуванням нервів. Точно вона сказати не може без магії, але підозрює, що через те, що я ненормальний нітірі, а якийсь мутант, у мене є проблеми з нервами. Заклинання-то розраховане на нормальних нітірі, а не на такого, як я, мутанта. І поки Лорана не поверне собі тіло, нічого не вийде. Артефакти не вміють розбиратися, що правильно, а що — ні. Адже вони діють строго за алгоритмом.

Запис у журналі спостережень: день 164

Сьогодні після обіду ми досягли порталу. Прокопування тунелю зайняло більше часу, ніж планували, та ще й мій перелом ноги позначився на цьому. Далі у справу вступили два просторові мага нітірі. Вони в МНС республіки Ніцар, а саме на території республіки, ми зараз і знаходилися формально, займалися тим, що перекидали загони МНС по всій республіці через портали в разі потреби. З міжсвітовими порталами вони раніше ніколи не працювали, але приблизно принцип їхньої роботи знають. Це, відверто кажучи, мене мало обнадіяло, але краще вони, ніж Лінгрет, який із просторовою магією не знайомий взагалі, крім створення просторової кишені, в якій він тягав похідну лабораторію. Але він перестарався і надто добре його захистив і без фізичного тіла отримати доступ до згортки простору, де зберігається лабораторія, не зможе.

Взагалі, просторі кишені у нітрі відрізнялися від наших. У нас маги створювали згорнутий простір і прив'язували його до внутрішнього об'єму якоїсь ємності. Так сумка могла стати більше разів на десять усередині. Нітірі ж створювали згорнутий простір десь поза реальним простором і прив'язували його до своєї душі каналом зв'язку. А далі цим каналом зв'язку можна телепортувати предмет туди й назад, тільки треба обов'язково наносити спеціальні мітки на предмети, які поміщаються в просторову кишеню, інакше повернути їх звідти буде неможливо.

Яка концепція просторової кишені краща, я навіть не знаю. Наша простіше однозначно. Але якщо втратив предмет, до якого вона прив'язана,речі звідти не отримаєш. А ось така кишеня, як у нітірі, завжди буде з тобою. Сальміра використовувала стандартний і за допомогою рун та простого ритуалу могла отримати до нього доступ навіть без тіла. А ось Лінгрет поставив багато захисту і тепер доступу не мав до нього і, швидше за все, вже ніколи не отримає, тому що нове тіло не відповідатиме старим параметрам. Та й невідомо, чи можна отримати доступ до просторової кишені з іншого світу.

—  Що скажете? - звернувся я до магів.

— Контури начебто стабільні. Відбулося руйнування другорядних контурів, але це лише захист від несанкціонованого доступу ззовні, що для нас неважливо, і перевірка умов на тій стороні. Відновлення займе кілька місяців, а то й років, — сказав одне із магів.

—  Тоді сенсу починати я не бачу. Які ще є проблеми?

— Накопичувач знищений, але ми це знали і до цього. Ми маємо схему, як підключити джерело безпосередньо. Треба лише синхронізувати із джерелом додаткового живлення. Але це вже не наша робота, це Лінгрет.

—  Ми передамо всі дані Лінгрет, а ви вже постарайтеся все зробити, - сказав другий.

— Тут будьте певні, я постараюся. Скорочення виміру всього через шістнадцять днів, ми до того моменту маємо бути вже на тому боці, - сказав я.

Маги після цього зникли, а я подався на заслужений відпочинок. Довга, нудна, важка робота закінчена. Дуже гріло серце так само й те, що менше ніж через два тижні опиняюся у нормальному живому світі. Там, звичайно, справи чудовим чином не стануть кращими, адже невідомо, що там відбувається. З моменту евакуації минуло вже понад чотири тисячі років. І там нас може зустріти як цивілізація, яка досягла рівня міжзоряних перельотів, так і цивілізація кам'яного віку. І, чесно кажучи, я навіть не знаю, яка для нас була б зручніша.

Якщо цивілізація буде розвинена, то нас одразу візьмуть під контроль і що-небудь зробити згідно з нашими планами буде складно. Але в той же час розвинені технології та магія можуть сильно полегшити процес вирощування нових тіл. Навіть у нас маги та вчені балуються вирощуванням клонів і з чуток уміють навіть у них переселяти готових за це заплатити багатіїв. Отже варіант розвиненої цивілізації непоганий, але це в тому випадку, якщо вони вирішать нам допомогти, а такого може і не статися. Тоді нам тільки й залишиться просто жити в кращому разі, а в найгіршому — нас можуть відправити у в'язницю чи зовсім вбити. Цивілізація ж кам'яної доби хороша тим, що ми там зможемо робити що завгодно, і ніхто нам нічого не зможе протиставити. Але створення нових тіл буде дуже, дуже складною справою.

Ми вже говорили на цю тему з Лораною. Вона вважає, що нам слід не намагатися виростити тіло з нуля, а захопити якихось злочинців. Потім провести ритуал вигнання та ритуал вселення. Так, на її думку, буде набагато простіше та швидше. У цьому її підтримував єдиний маг з їхньої компанії, що вміє працювати з душами безпосередньо. Некромант сьомого рівня, він був магом на державній службі і в основному займався допитом мертвих. Не найпопулярніша професія серед нітірі, але в нього спочатку напрямок дару, заточений під некромантію. У молодому віці можна змінити напрямок дару, але ціною майже десятикратного послаблення. Його батьки на це не пішли, чому він і радий.