Читати книгу - "Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова"

27

Віолетта

Я тамую подих в очікуванні того, що буде далі. Рука сама лягає на широкі Артурові груди. З подивом відмічаю як калатає під моїми пальцями його серце. Погладжую гладку шкіру, зачіпаю пучкою плаский сосок. І нереально збуджуюсь від своєї сміливості.

- На тобі забагато одягу, - каже Артур і повільно стягує з моїх плечей лямки сукні, разом з бретелями бюстгальтера.

Сьогодні було спекотно, і я пішла на роботу з відкритими плечима. Зараз це грає Журбі на руку. Одним нескладним рухом він змушує моє плаття опинитись під ногами. Слідом летить ліфчик.

Налиті і спраглі до ласки груди опиняються затиснуті з обох боків цупкими пальцями. Я не стримую стогін від нових відчуттів. Відчуваю, як зморщуються  і твердіють соски.

Артур ловить мій напівстогін-напівсхлип своїми губами. Його поцілунок не жорсткий, а ніжний. Дахозривавльний. Зовсім не такий, на який я розраховувала після всього. Найменше я очікувала ніжність.

Журба втягує  і легенько прикушує мої губи, смокче їх, і не поспішає включати в дію язик. А у мене  в такт його рухів прострілюють вогняні пульсації внизу живота. Поштовх його стегон назустріч мені раптово викликає цілий вибух відчуттів. Контраст ніжності і напору затьмарює свідомість.

Артур переміщує руку мені на сідницю. Притискає мене до свого збудженого члена, а потім різко плескає мене по попі, так що я охаю від несподіванки, а між пелюсток все здригається. Пальці Артура миттю загладжують удар.

Його тертя стає нестерпним. Пульсуючий і твердий як сталь прутень зводить мене з розуму. Бо мені до чорних зірочок в очах хочеться більшого. І я не знаходжу нічого кращого, як покласти вільну руку Артуру на пах.

Журба задоволено стогне. Тикається на зустріч моїм пальцям. Я стискаю його через тканину. І від реакції Артура мені самій хочеться стогнати вголос. Його поцілунок здається витягує з мене увесь кисень.  І волю. Бо я його тряпчана іграшка, яка зараз в цю мить згодна на все.

- О, так, - шепоче мені в губи Артур, даючи перевести подих. Підхоплює обома руками за сідниці, змушуючи оповити ногами його талію. Головка члена упирається крізь одяг прямо мені в кицьку, я несвідомо роблю рухи до неї. І Артур шепоче мені на вухо: - Я дико хочу бути в тобі, скалка. Відчуваю яка ти мокра  і голодна…

З соромом розумію, що волога з моєї кицьки давно просякнула мої трусики, а тепер залишає сліди на Артурових штанях.

Він кудись несе мене. Кілька кроків, і я опиняюсь на ліжку. Шкіри торкаються прохолодні простирадла. Але між ніг твориться справжня пожежа. Артурові руки всюди. На моїх грудях, на животі, зривають трусики і торкаються вологих нижніх губок.

Я випинаюсь їм на зустріч, вимагаючи більше ласки. І буквально нанизуюсь на пальці.

- Ти така тісна, - шепоче Артур, і схиляючи голову захоплює губами мій сосок. Його рухи рота і пальців синхронні. І я відчуваю, як напливає на мене хвиля потужного оргазму. Ще рух. Ще мить. Все стискається і вибухає. Я вся тремчу і не можу спинитись.

Пальці змінює гаряча головка члена. Я готова до цього. Я хочу відчути його в собі на всю довжину. І Журба здатен мені це дати. Поштовх. Різко, без зупинки.

Відчуття таке, ніби окропом плеснули на кицьку. Ледь стримую крик і нічого не розумію. Кожен рух Артура приносить пекучий біль. Все моє задоволення розчинилось в цьому болю. Я намагаюсь якось зупинити Артура, але мені не вдається. Всі мої потуги тонуть в його стрімкому натиску.

Згодом біль притуплюється. Але жодного задоволення вже не відчуваю. Я просто метелик,я кого розпінули голкою живцем. Стримую сльози, які невпинно котяться по щоках, і кусаю губи. Свої. Артурові, коли він мене цілує. Перед очима – яскраві спалахи, яких все більшає з кожним поштовхом чоловіка в мені.

Він таранить мене швидко і сильно. І я молюсь щоб все скінчилось як найшвидше. Бо Журба просто не розуміє, що чинить мені боляче. А я не розумію що сталось. Але мені до всього ще і страшно.

Нарешті шаленому ритму приходить кінець. Артур вганяє свій член максимально глибоко в мене, і зупиняється. Відчуваю пульсацію глибоко в середині себе.

Чоловік залишає мене у спокої, звільнюючи від своєї ваги. Мені хочеться якомога швидше помитись. Але Артур незадоволено бурчить:

- Лежи, - він притягує мене до себе. Розплющує по своєму тілу, і я здаюсь.

В його обіймах несподівано затишно. Я розумію, що він не хотів зробити мені боляче. він навіть не знає, що я щойно пережила. Але його дихання, яке несподівано уповільнюється і вирівнюється заспокоює і мене. Біль минувся. Я жива. В теплих обіймах, вкутана Артуровим запахом з усіх боків. У мене самої злипаються очі.

Зиркаю на вікно – там ще світло. Що ж можна подрімати півгодинки, а потім вже йти додому.

Прокидаюсь я різко від темряви навколо. Тільки вуличне світло трішки розганяє густу темінь. Мене охоплює паніка. Що подумає мама? Який жах! Схоплююсь з ліжка, Артур мирно сопе навіть не ворухнувшись. Вирішую, що не варто його будити.

Плетусь на тьмяне світло з вітальні. Треба помитись. Тож я шукаю ванну кімнату, а в середині вже шкребуть велетенські коти. Що подумала мама? Мабуть вже всі лікарні обдзвонила. Який сором. Як можна було так з нею вчинити? Хочеться плакати від гострого жалю до моєї матінки. Я біжу в коридор, щоб вихопити з сумочки телефон. На дисплеї – купа пропущених дзвінків. Відмічаю час – вже третя ранку.

Трішки вагаюсь, чи пере телефонувати мамі чи ні. І вирішую, що краще попередити її, що скоро буду дома. Вона ж переживає. Це вперше я не ночувала вдома без попередження.

Мама піднімає слухавку з першого ж гудка.

- Віолетто!

- Все гаразд мам, я скоро буду вдома, - шепочу я їй. А у відповідь тиша.

Дивлюсь на телефон, але він вимкнутий. Спроби увімкнути гаджет марні. Схоже батарея розрядилась. А зарядки у мене з собою не має.

Не уявляю, що мені робити далі. Так і йду гола в душ, змиваю з ніг сліди сексу, з острахом помічаючи як пофарбувалась вода в рожевий колір. Це зовсім не сприяє покращенню мого душевного стану.