Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Провальні канікули, Елла Савицька 📚 - Українською

Читати книгу - "Провальні канікули, Елла Савицька"

692
0
31.08.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Провальні канікули" автора Елла Савицька. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 96
Перейти на сторінку:
15

Через хвилин двадцять приїхав Марко разом зі своєю дівчиною. Нарешті я змогла познайомитися з Мілагрос. Мініатюрна симпатична іспанка виявилася дуже товариською і доброзичливою. Одразу перейнявшись до неї симпатією, я навіть не заперечувала, коли вона запропонувала сьогодні замінити ще й мене. Їм зручно було працювати парою, а я зовсім не була проти того, щоб зайти на зміну завтра з Андресом. Поговоривши ще трохи з ними, я забрала чайові, які встигла сьогодні заробити, і вирушила додому.

Ближче до вечора прийшли Донья з Ельвірою. Бабуся наполягла на тому, щоб ми разом приготували вечерю, яка містила традиційний пуерториканський суп із чорної квасолі "фріхолес негрос" і тушковане зі спеціями м'ясо. Оскільки кухар з мене, м'яко кажучи, не дуже, мені просто дали овочі для чищення і нарізки. Основний процес узяла на себе сім'я Лопез.

Смачно і ситно повечерявши, ми з Ельвірою пішли на прогулянку. Пройшлися галасливими вечірніми вулицями Ла Перли, зазирнули на гру в доміно, де незмінним лідером був Дон Χосе, а потім посиділи біля океану, проводжаючи сонце на захід сонця. Я поділилася з Елею тим, що відчуваю до Андреса, а вона тільки похитала головою і сказала, що це давно відомо всім, крім мене.

- У тебе розмови тільки про нього, наче більше нічого у світі не відбувається. Андрес те, Андрес се. Він такий козел, ненавиджу його. - Еля скорчила гримасу, яка, судячи з усього, мала продемонструвати мене. - Α Андрес сьогодні викинув на вулицю двох козлів, які полізли на барну стійку і ледь не розбили кілька пляшок текіли... Андрес, Андрес, Андрес...

- Гаразд, усе, усе, я зрозуміла. Відтепер буду фільтрувати потік думок про нього і видавати те, що абсолютно його не стосується, - заспокоїла я подругу, яка розбушувалася. Мені й так нелегко, а вона ще мене присоромлює.

- Пффф. Та ти й дня не протримаєшся, чіка! - звично хрюкнула подруга.

- Посперечаємося?

- Та що з тобою сперечатися? Ось побачиш, сьогодні ввечері це ім'я вилетить із твоїх прекрасних губок раніше, ніж я сходжу в туалет перед сном.

- От і подивимося! - надула я губи, більше для вигляду, бо розуміла, що вона має рацію. У мене ніби дах поїхав через нього, і я більше ні про що думати не можу...

- Гей, та годі тобі. Не дуйся! - подруга примирливо штовхнула мене в плече. - Ходімо до місцевого клубу, тряхнемо сідницями! І витрясемо це ім'я вже з твоєї милої голівки.

- А пішли. Тільки, напевно, треба переодягнутися, - вчасно схаменулася я, побіжно пробігшись поглядом по наших коротких пляжних шортах і топах. Дуже сумніваюся, що такий дрес-код прокатить.

- Por que? (Навіщо? - переклад з ісп.) - щиро здивувалася Еля.

- Ну, ми ж до клубу йдемо. Треба щось більш пристойне вдягнути.

- Ой. Для Ла Перли зійде!

Виявилося, і справді зійшло. Коли ми дійшли до так званого клубу, я зрозуміла, що, якби переодяглася, виглядала б як англійська королева в українській глибинці на стайні. Досить темний клуб. Ні тобі стробоскопа, ні лазерів. Тільки кілька тьмяних лампочок, що створюють не зовсім святкову атмосферу. Простора зала, з пластмасовими стільцями і столами, біля яких валялися де пляшки, а де й люди... Мабуть, вечір у них проходить добре. Праворуч бувала барна стійка, а ліворуч стіл діджея. Кілька великих колонок по кутах. Точно дискотека часів ще моєї бабусі.

Народу, на диво, було багато. Усі одягнені так само, як і ми, а то й зовсім напівроздягнені. Кілька хлопців не соромилися трясти худими тілами посеред танцмайданчика, а дівчата, напевно, через п'янку, сплутавши тих із гарячими мачо, вчепилися в них хто руками, а хто й ногами. Хороше містечко, нічого не скажеш.

Еля, серед натовпу, що біснувався під клубну американську музику, знайшла своїх "друганів", і поспішила мене з ними познайомити. Хлопці та дівчата, які добряче випили, не викликали в мене належного почуття симпатії, тому я просто стримано з усіма привіталася і присіла на краю їхньої бурхливої компанії, в яку з легкістю влилася моя пампушка. Спочатку я намагалася брати участь у розмові, і навіть випила чарку рому "за знайомство", але потім навіть цей мізерний ентузіазм згас. Компанія голосно сміялася, а один хлопець без переднього зуба навіть намагався витягнути мене на танці, до того ж так наполегливо, що єдиною можливістю відмовитися було випалити, що мені терміново потрібно до туалету, інакше станеться конфуз, і я втекла до єдиного коридору цієї стародавньої будівлі. Судячи із запаху, туалет і справді був тут, тому я пішла вглиб. Більше для того, щоб сховатися. Заходити і пропахнути цими дивовижними ароматами зовсім не хотілося. Зупинилася біля стіни, і просто вирішила почекати тут якийсь час. Потім повернуся і придумаю причину, щоб утекти. Або все ж таки зайду в цю кімнату, вберу в себе якомога більше ароматів, повернуся і вони самі мене проженуть.

Від цієї прекрасної ідеї мене відірвав дивний шепіт у темряві. Першою думкою було втекти, але голос, який я почула, відкинув цю здорову думку за кілька кілометрів. Цікавість - ще одна моя погана риса, а вже якщо до цього приплести того, чий голос зараз ледь чутно лунав із дальнього кута коридору, то вона просто зашкалювала. Неприємною кішкою пошкрябала думка про те, що тією, з ким він говорить, може виявитися дівчина. Але тільки я вже зробила кілька кроків уперед, і готова прийняти будь-яку реальність. У цей момент зовні проїжджала машина, і освітила фарами вікно. Там, виявляється, було вікно, а не стіна. У цьому світлі швидко промайнула рука чоловіка, який ховав у кишеню якийсь пакетик, у той час, як Андрес засовував щось у передню кишеню джинсової куртки.

Я навіть розгледіти не встигла незнайомця, як той щось сказавши Андресу іспанською, швидким кроком пройшов повз мене, втиснувши голову в плечі.

- Dios mio, espina, - втомлено зітхнувши, Андрес підійшов до мене ближче і сперся плечем на стіну. У темряві я не могла його як слід розгледіти, але з голосу здавалося, що він був чимось стурбований. - Чому ти завжди опиняєшся там же, де і я? Стежиш за мною?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 42 43 44 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Провальні канікули, Елла Савицька», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Провальні канікули, Елла Савицька"