Книги Українською Мовою » 💛 Любовна фантастика » Моя всупереч, Алекса Адлер 📚 - Українською

Читати книгу - "Моя всупереч, Алекса Адлер"

420
0
04.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Моя всупереч" автора Алекса Адлер. Жанр книги: 💛 Любовна фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 43 44 45 ... 109
Перейти на сторінку:
Розділ 18

                                            Сетору

 

Те, що вона каже, обурливо. Жінка, землянка, на чолі імперії? Її зжеруть на першому ж засіданні Вищої Ради. Невже вона думає, що я їй це дозволю?

Але ось ми стоїмо одне навпроти одного. Сріблясті очі палахкотять гнівними блискавками. І все, про що я можу думати, це те, наскільки вона несподівано прекрасна, коли злиться. Практично оголена, чим зводить мене з розуму. Стільки пристрасті, стільки вогню в цій крихітці. Стільки безрозсудної хоробрості.

І це після того, як я знайшов її ледве живу в підпросторі, після того, як щойно плакала тут, розповідаючи про свої видіння.

Запропонувати мені, Голосу Абсолюта, роль радника, коли я, за всіма законами логіки, маю стати регентом беззахисної вагітної імператриці? Та ще й погрожуючи, що звернеться до когось іншого?

Нечувано! Абсолютно несподівано від тієї, кого я звик бачити лагідною, полохливою се-авін Повелителів. Їм вона дарувала покірність та ласку, пристрасть та ніжність.

Мені ж дає лише зухвалий супротив. Зі мною норовлива і непримиренна. Мені не хоче поступатися ні в чому.

То чому ж я настільки вражений, пробитий нею невідворотно? Чому заінтригований і одержимий?

І сповнений рішучості, як ніколи.

Усі мають свою слабкість. Кожен Голос має свою непереборну спокусу. Випробування від Абсолюта, яке або знищить, або зробить сильнішим. У тому, що переді мною стоїть моя особиста слабість, сумнівів більше немає. Я мав достатньо часу, щоб з цією думкою примиритися. Прийняти.

Моє бажання отримати цю жінку стало ще нестерпнішим. Тепер, коли я на власні очі бачу, наскільки вона цікавіша за той образ, який створився в моїй уяві. Коли перед очима раз у раз спливає та картина, яка відкрилася мені в її видінні. Яку ми вдвох спостерігали.

Як же дівчинка злякалася тоді. Відкинула всі формальності, в очі мені заявивши, що ніколи не буде моєю.

А сьогодні ось зізналася, що й до того не раз бачила мене у своїх снах та видіннях.

То чого ж ти боїшся, Ліно? Мене? Чи саму себе?

Можеш чинити опір скільки завгодно. Все одно рано чи пізно доведеться подивитися правді у вічі та відповісти на це запитання. І чомусь мені здається, що відповідь тобі не сподобається, моя імператрице.

Але це згодом. Зараз набагато важливіше вирішити − дати їй те, що вона хоче, чи ні. Стати для неї загарбником, чи соратником, радником та наставником? Що б вона там не думала, і так, і так реальна влада буде саме у моїх руках. Але в тому, щоб стояти поряд із законною імператрицею, діяти від її імені, є свої переваги. Мене ніхто не звинуватить у захопленні влади. І це багато в чому розв'яже мені руки. Захищаючи інтереси, життя та безпеку своєї імператриці, я зможу розправитися з усіма ворогами як Владущого Дому, так і своїми власними.

Це якщо мислити раціонально.

Але одна з моїх присяг Абсолюту полягає в тому, щоб бути щирим із самим собою.

І я, дивлячись у примружені сріблясті очі, виразно усвідомлюю, що значно важливішою для мене є можливість таким чином підібратися до Ліни ближче. Домогтися її довіри. Вивчити. Присвоїти. І зробити той варіант майбутнього, що нам двом відкрився, реальністю.

Я поступлюся зараз. Щоб згодом отримати набагато більше.

– Добре, моя імператрице. Я буду вашим радником, – переходжу на офіційне звернення. − Ваша безпека для мене надто важлива, щоб поступатися відповідальністю за неї комусь іншому, − вимовляю, підступаючи на крок ближче.

Майже відчуваючи жар її розігрітої шкіри.

М-м-м, з яким задоволенням я б зараз витягнув її з води й відніс у ліжко. З якою насолодою б зігрів і змусив про все забути.

Хочу торкатися цієї шкіри, цілувати ці губи. Хочу поринути у шовковий жар цього витонченого тіла, дивлячись у широко розкриті, як зараз, очі. Такі здивовані.

− Ви… згодні? – здивовано уточнює моя одержимість. І стільки недовіри в сріблястих вирах.

Хм, знала б вона, на що я вже пішов, щоб її захистити. Але ні, про це не варто говорити. Я вже достатньо сьогодні почув, щоб зрозуміти, наскільки відштовхну цю колючу недоторку своїм вчинком.

Як би мені не хотілося іншого, Ліна дійсно палко кохає своїх се-аран.

Але так у мене хоча б з'явився шанс їх обійти. Знайти спосіб зробити її своєю. А коли вони повернуться, якщо повернуться... що ж, тоді й подивимося, чиєю Ліна залишиться.

− Так. Заради вашої довіри я погоджуюсь, − підтверджую, зображуючи м'яку посмішку.

Нахиляю голову вперед, дивлячись їй у вічі, встановлюючи нерозривний зоровий контакт. Давлю в собі бажання підняти руку і провести кісточками пальців по оголеному плечі. Рано ще. Злякаю.

− Але хочу попросити, моя імператрице, подумайте добре, чи дійсно ви хочете особисто стати на чолі імперії? Це дуже важка ноша. Вам доведеться мати справу з Вищою Радою, армією, чиновниками, приймати складні рішення, що можуть ранити вашу вразливу та чутливу душу. Ви не зобов’язані брати на себе цю відповідальність.

В її очах щось спалахує. Виклик. Рішучість.

Характер.

− Я сильніша, ніж ви думаєте, − підтискає пухкі губи.

М-м-м, тим солодшою ​​буде для мене перемога.

− Не сумніваюся, − посміхаюся з передсмаком. − Що ж. Тоді залишу вас приходити до тями, а сам поки що зберу всю можливу інформацію. Як тільки ви будете готові, пропоную обговорити план наших подальших дій. Вищу Раду потрібно зібрати якнайшвидше. Завтра буде оптимально. І в нас мало часу, щоб підготуватися до його засідання.

Нахмурившись, Ліна киває. Вже далеко не така впевнена.

Я ж примушую себе відвернутися. І, кивнувши Чотжару, йду з купалень. Дорогою ловлячи себе на питанні, чому на-агар, абсолютно відданий А-атону, так легко дозволив мені перебувати поряд зі своєю практично оголеною підопічною.

 

                                          Ліна

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 43 44 45 ... 109
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя всупереч, Алекса Адлер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Моя всупереч, Алекса Адлер"