Читати книгу - "Ти мене (не) підкориш. Книга перша, Єва Басіста"

Мене аж пересмикує. П'ятки починає колоти, а серце швидше битися… Якось дивно. Відвертаюся у сторону. Треба заспокоїтися.

- Тобі щось потрібно? - звучить його голос.

- Так, - не змінюю положення голови. І як він зрозумів, що мені щось треба?

- І що? - продовжує.

- Я хочу зустрітися з подругою? - повідомляю. І чомусь у голові чую відмову, але реальність розходиться з дійсністю.

- Зустрічайся, тільки Віталій поїде з тобою.

- І так просто відпускаєш? - не вірю та все ж таки обертаюся до нього.

- Ти ж не у в'язниці сидиш, - відповідає. - Ти можеш робити все, що тобі заманеться.

Дивує. Можу робити прямо все?

- Навіть піти до клубу та приїхати додому в п'яною в дим? – випробовую межі фрази «можеш робити все, що тобі заманеться».

- Таке несильно бажано… Але якщо навіть захочеться піти до клубу, то хоч багато не пий. Немає нічого гіршого за жінок, які перебрали спиртного.

- Буду знати, - беру чашку до рук та роблю ковток. Всередині радію. Усе простіше, аніж думала.

- Я сподіваюся, що цього разу твоїй подрузі не стане погано? - порушує мої думки цим запитанням. Воно змушує глянути на нього, а він спокійний.

- Не стане, - розумію, що має на увазі. - Ліки тепер носить зі собою.

- Це чудово, - ледь помітно усміхається та знову поринає у телефон.