Читати книгу - "Скривавлена зоря, Axolotl"

Водночас із темної дороги повіяло чимось холодним, але не відразливим. Скоріше, воно кликало її.

— Часу обмаль, — нагадала одна з примар.

Бальдр торкнувся її руки.

— Не приймай рішення поспіхом.

Локі не заперечував, але його очі блищали з цікавістю.

— Я впевнений, що вона вибере правильно.

Астрід зробила глибокий вдих.

І обрала.

Астрід ступила вперед.

Холод зоряного попелу пробіг пальцями, змушуючи її здригнутися, але вона не відступила.

— Значить, ти вирішила, — промовив Локі, не приховуючи задоволеної посмішки.

Бальдр мовчав, але його погляд був настороженим.

Примари не зрушили з місця, але їхній шепіт став гучнішим.

— Вона повертається… Вона йде по слідах… Вона наближається…

— Хто «вона»? — спитала Астрід, озираючись на тіні.

Таємничі постаті не відповіли, лише зникли, розчинившись у повітрі, залишивши після себе слабке мерехтіння.

Раптом усе навколо змінилося.

Вона більше не була в ущелині.

Перед нею простягався засніжений ліс, а небо було встелене чорними хмарами. В повітрі висіла тиша, така глибока, що навіть вітер здавався затамованим подихом якоїсь істоти.

Астрід відчула, як її серце закалатало.

— Де ми? — прошепотіла вона, розвертаючись до Бальдра та Локі.

— Це не питання «де», — відповів Локі. — Це питання «коли».

— Що ти маєш на увазі? — запитав Бальдр, звужуючи очі.

— Вона торкнулася часу. — Локі нахилив голову. — І тепер ми тут.

Астрід відчувала, що її тіло немов тремтить від напруження. Вона глянула на свої руки — вони виглядали так само, але було відчуття, ніби щось у ній змінилося.

— Ми… в минулому? — обережно припустила вона.

Локі посміхнувся.

— Майже. Ми у відлунні.

Бальдр стиснув меч і обернувся до неї.

— Ми не можемо тут залишатися. Нам треба повернутися.

— Але я маю щось знайти, — сказала Астрід, дивлячись у засніжений ліс. Вона не знала, звідки це відчуття, але воно тягло її вперед, мов поклик.

— Щось? Чи когось? — тихо промовив Локі.

Астрід перевела на нього погляд.

— Ти знаєш, що це?

Локі не відповів, але в його очах спалахнув вогник.

Бальдр зробив крок уперед, його голос був твердим:

— Якщо це ще одна з твоїх пасток, Локі…

— О, не будь таким нудним, — протягнув Локі. — Це не пастка. Це можливість.

Астрід зітхнула і рушила вперед.

Її вибір привів їх сюди. Тепер залишалося з’ясувати, що чекає на них попереду.