Читати книгу - "Страви сердечні, Агата Задорожна"

За мить піднявся на ноги. 

– Дякую за обід. Сподіваюсь побачити вас у цей самий час завтра. А тепер змушений відкланятися – робота не чекає. 

І він рвучко пішов геть, акуратно причинивши за собою двері зали. Ще трохи часу ми сиділи в тиші, а тоді почав підійматися і Рован. 

– Теж піду, – проголосив він. А тоді кинув на пані Циндру палкий погляд, якого економка не помітила, кивнув мені й справді пішов. 

Коли ми залишилися з пані Циндрою вдвох, вона почала повільно збирати брудні тарілки у стосик, але погляд її був розгубленим, а думками вона точно витала десь далеко від мене. 

– Навіщо я це запитала? – раптом запитала пані Циндра, суплячись. – Навіщо? 

– Мені теж було цікаво дізнатися, – спробувала заспокоїти її я, накриваючи пиріг клоше. Та від мого голосу жінка здригнулася, наче й зовсім забула про мою присутність. 

Вона все ще була бліда, а пальці в неї зовсім трохи, майже непомітно дрижали. Тут точно була якась історія, але вигляд пані Циндри підказував мені, що зараз я її точно не дізнаюся. 

– Маю справи, – поспішно повідомила її я, підхопила тарілки та кинулася геть. Решту дня я розважала себе переглядом кулінарних книг у засмальцьованій шафі з кухні. Мало ж бути щось у цій Кандолінській імперії, варте приготування? 

До вечері неабияк постаралася: насмажила традиційних пиріжків з солоним сиром та дивною річковою рибою, у якій кісток було стільки, що я пів вечора їх виймала, а до цього додала ніжний мус з зелені, нуту та чорниці. Дивне поєднання, але на язику відчувається приємно. 

Перевірила у холодній шафі цукерки, та вони ще залишалися трохи м’якими – потрібно почекати до ранку. 

Та коли я ногою відчинила двері малої обідньої зали, тримаючи в руках заповнену тацю, в ній нікого не опинилося. Стояла пуста і велика обідня зала. Я все ж виставила їжу на стіл з думкою, що Арден може запізнюватися до трапези, але щойно наповнила чашку солодким какао, помітила шматочок паперу на стільці господаря. 

Я взяла його зі скепсисом, і недарма:

Сьогодні без вечері, маю багато роботи. Дякую за розуміння. 

Я зіжмакала записку, а тоді енергійно зібрала усі страви назад на тацю. Якщо Арден хотів отримати від мене розуміння, то мав би повідомити про інші плани на вечерю ще до того, як я її приготувала. А зараз вже нехай відривається від своєї роботи та приділить трохи часу їжі.