Читати книгу - "Чарівна Лоліта: Тіні Королівства (частина 1), Віккі"

Поки вони бігли, на них раптово наскочила Кассандра. Вона люто вирячилася на Лоліту й заверещала:

— Я тебе вкушу! Віддай мою прєлєсть!

Вона накинулася на Лоліту, намагаючись її схопити, але Ельдар швидко зреагував. Він схопив Кассандру й утримував її, намагаючись не дати їй завдати шкоди. Однак вона вчепилася зубами йому в шию.

— Ааа! — скрикнув Ельдар, але не відпустив її.

У цей момент прибігли Максуд, Вікторія та Ема. Вони одразу вступили в бій, щоб допомогти Лоліті.

Лоліта, побачивши друзів, зраділа їхній появі.

— Емо, візьми це! — вона передала сестрі темне кільце. — Його потрібно знищити!

Ема кивнула й рішуче схопила кільце.

— Я зроблю це!

— Я йду з тобою! — сказала принцеса Аврора, її очі палали жагою помсти. — Вона забрала в мене батька, і я знищу її!

Разом вони кинулися вгору на вершину башти, де чекала Сестра Зло.

Тим часом Лоліта, Максуд, Вікторія й Ельдар продовжували битву з Кассандрою. Вони не дали їй шансу на порятунок – разом вони загнали її до краю, а потім сильним ударом скинули її в глибоку яму.

— Сподіваюся, вона більше не вибереться звідти! — сказала Вікторія, переводячи подих.

Але попереду була ще одна битва – найважливіша.

Ема та принцеса Аврора вбігли на вершину башти, де їх уже чекала Сестра Зло. Вона стояла у темному плащі, її очі світилися червоним від злості. Побачивши їх, вона здивувалася, але швидко прийшла в себе.

— Я знала, що ви прийдете… Але марно! Ви не переможете мене!

Аврора міцно стиснула в руці кинджал і, не гаючи часу, кинулася на ворога. Вона завдала удару, ранячи Сестру Зло в плече, але та лише розсміялася.

— Думаєш, це мене зупинить?! — вона різко відкинула Аврору на підлогу.

Принцеса вдарилася об каміння й застогнала. Сестра Зло швидко нахилилася над нею й почала душити. Аврора захрипіла, намагаючись вирватися, але сили її покидали.

У цей момент Ема зрозуміла, що часу більше немає. Вона міцно стиснула темне кільце й кинула його в палаючий вогонь, що горів у каміні.

— Ні!!! — закричала Сестра Зло, випустивши Аврору.

Її тіло почало тремтіти, а потім розчинятися в повітрі. Вона завила від болю, її крик лунав по всій башті. Через кілька секунд від неї не залишилося й сліду.

Аврора, ще важко дихаючи, піднялася й подивилася на Ему.

— Ти зробила це… Ти врятувала нас усіх!

Вона обійняла Ему й усміхнулася.

— Дякую тобі за твою відвагу!

Ема теж усміхнулася.

— Ми повинні повернутися до наших друзів. Їм потрібна наша допомога!

Разом вони вибігли з башти, готові продовжити боротьбу за свободу їхнього світу.

Усі друзі Лоліти та її батьки негайно вирушили до Морського Королівства, щоб допомогти в останній битві. Темна Башта була зруйнована, і тепер темна влада більше не мала сили панувати над іншими землями. Але залишався останній ворог – Брат Зло.

Він був найсильнішим серед слуг темряви, і його поразка означала б кінець зла у цьому світі.

Лоліта їхала на коні разом із Ельдаром, її серце билося швидше від передчуття вирішальної битви. Поруч скакали Максуд, Вікторія, Ема, принцеса Аврора, Кай та всі їхні союзники.

— Нам потрібно знайти його якнайшвидше, — сказала Лоліта, стискаючи у руці свій сяючий камінь.

— Він не відступить без бою, — додав Кай.

— Але ми сильніші, ніж будь-коли! — впевнено сказала Вікторія.

Коли вони прибули до Морського Королівства, там уже йшла битва. Війська Сулмана боролися з орками, тролями та людьми, які все ще підкорялися Братові Зла. Він стояв на високому балконі темного замку, спостерігаючи за боєм. Його чорний плащ розвівався на вітрі, а його очі світилися холодною ненавистю.

— Ви думаєте, що зможете зупинити мене? – голосно проголосив він. – Ви лише жалюгідні смертні!

— Ми більше не боїмося тебе! – закричала Лоліта і направила свій камінь на ворога.

Брат Зло розсміявся, але цього разу у його сміху відчувалася тривога. Він знав, що це буде його остання битва.

— Тоді давайте закінчимо це! – сказав він і кинувся в атаку.

Почалася фінальна битва, яка вирішить долю всіх земель!

Тим часом, в битві за Морське Королівство, Сьюзі відчайдушно намагалася захистити Мію від тролів. Один з них схопив її і кинув у бік, а Мія втратила свідомість. Брат Зла вже заніс меч, збираючись завдати смертельного удару.
— Вам немає місця в нашому світі! Я знищу вас! — холодно промовив він.
Але в цей момент Лоліта кинулася прямо на Брата Зла. Астреніус уважно спостерігав за подією, готовий втрутитися, якщо знадобиться допомога. Лоліта стиснула в руці свій камінь і покликала духів ельфів та людей. Вони з’явилися, оточивши ворога сяючим світлом.
Вона почала читати давнє закляття, і Брат Зла завмер на місці, але незабаром вирвався з пут магії. Він підняв меч і кинувся на Лоліту. Їхні клинки зіткнулися, іскри спалахнули. Раптом він схопив її за руку, і на її шкірі з’явився чорний знак.
Біль пронзив її тіло, але, дивлячись на своїх друзів і рідних, Лоліта здобула нову силу. Камінь спалахнув, випускаючи хвилю світла, і Брат Зла закричав від болю. Її магія повністю знищила його.
Орки та тролі в страху обернулися в втечу. Весь палац наповнився радісними криками:
— Лоліта! Лоліта!
Друзі, детектив Георгий, Орлов, та всі союзники нарешті побачили перемогу. Але Астреніус, спостерігаючи за цим, насупився. Він знав, що знак, залишений Братом Злом на руці Лоліти, — це не просто рана.
Але Астреніус не поділяв загального ликовання. Він підійшов ближче до Лоліти і уважно подивився на її руку, де залишилася чорна мітка.
— Лоліто, покажи мені свою руку, — сказав він з тривогою.
Лоліта простягла руку, і всі навколо завмерли. Чорний символ пульсував темною енергією, хоча Брат Зла був знищений.
— Що це значить? — тривожно запитала Аврора, дивлячись на Астреніуса.
— Це не кінець… — прошепотів маг.
Його серце стиснулося від льодяного страху. Він згадав давні легенди і поспішив у бібліотеку Ганса, де зберігалися найстаріші знання про темні сили.
Листаючи стародавні книги, він раптом зупинився. Його обличчя поблідло.
— Ні… Це ще не кінець… — прошепотів він, перечитуючи текст. — Брат Зла залишив частину своєї сутності в Лоліті. Темна печатка — це знак його спадщини. Якщо її не знищити… зло може повернутися ще сильніше…
Астреніус зрозумів, що справжня битва ще попереду.