Читати книгу - "Академія Арканум, Солен Ніра"

Нолан відвернув погляд, його вираз обличчя став важким, а голос змінився на більш стриманий:

– Я просто хочу, щоб ти була в безпеці. Все інше зараз другорядне.

– І якщо це “друге” стане твоїм головним, ти змінюватимеш свою думку? – Я намагалася зробити голос легким, жартівливим, але в той же час це питання було для мене важливим.

Нолан не відповів одразу. Він взяв глибокий подих і поглянув на мене так, ніби вирішував, чи варто сказати правду. Мабуть, цього разу він вирішив дати собі шанс.

– Я не зможу допомогти тобі, якщо ти не довірятимеш мені, Ясемін, – нарешті сказав він. – Але якщо ти хочеш бути частиною цього світу, ти повинна розуміти правила. І одне з них: деякі таємниці краще залишити в минулому.

Ті слова якось гірко вдарили мене. Я розуміла, що він хоче захистити мене, але водночас відчувала, що стою перед його безоднею, яку я не готова побачити.

– Я не боюсь, – я прошепотіла це майже беззвучно. – Я готова до цього.

Він замовк і довго дивився на мене, ніби намагаючись зрозуміти, чи дійсно я розумію вагу своїх слів.

– Ти завжди була вперта, – сказав він із невеликою усмішкою, але вона була скоріше гіркою, ніж доброзичливою. – Цей світ не прощатиме твоїх помилок.

Я зітхнула, потім зробила крок назад.

– Я можу ризикувати. Якщо навіть це не на мою користь.

Погляд Нолана став ще глибшим, мовчазним, і я відчула, що він наче намагається передбачити, що буде далі. Своїм мовчанням він змусив мене задуматися. Я вийшла з кімнати, але відчуття того, що ми вступаємо в нову гру, стало непереможним.

Чи готова я дійсно змінити свої погляди та вплутатись у ту безодню, яку він хоче приховати від мене? Тепер це вже не питання, а відповідь, яку я мала знайти сама.