Читати книгу - "Поцілунок долі, Ася Віталіївна"

-Ну він і дійсно козел!,- підтримую її,- Якщо хочеш можеш сьогодні піти скоріше додому, я тебе прикрию на роботі.

-От це мені подобається. Але давай спочатку тост,- піднімає свою каву та промовляє,- Краще це був алкоголь, але все ж таки. Випʼємо за те, що нам зустрілися справжні принци, а не їхні коні.

-Дивний тост, але гаразд,- теж підношу свою каву до її,- Тоді за справжніх чоловіків та жіночу дружбу.

-Ну, що я тоді пішла?,- коли допили свої напої Юля встає та бере свою сумочку в руки.

-Мг, а ти в курсі, що ти подобаєшся Вані?,- кажу їй з обережністю, та намагаюся теж встати зі столу, повторюючи за нею.

-Ваня? Та не може таке бути,- йдемо на вихід з кавʼярні,- Він такий тихоння в нашій компанії, що я і не вірю в це.

-Повір так і є,- обіймаю її злегка за плечі,- Біжи поки я не передумала. А і ще одне, на мене сьогодні можеш не чекати вдома.

-Ооо, я зрозуміла тебе,- на її обличчі знову видніється ця грайлива посмішка,- Закохані хочуть побути вдвох. Поки ти мене не прибила, я побіжу звідси.

-Мг біжи-біжи, але будь обережна,- кажу їй коли вона майже вже була на виході з будівлі.

Весь інший робочий час тягнувся невпинно довго. Я ніяк не могла дочекатися зустрічі з ним. Всі думки були лише про нього. Намагалася знову і знову поринути в роботу, але це було марно. Правда змогла до вечора все підготувати до завтрашнього заходу, цікаво як пройдуть зйомки в Олександра закладі? Виключаю компʼютер та беру свої речі зі столу, складаю все необхідне назад в свою сумочку. Виходжу майже остання з офісу. Перед цим заглянула до його кабінету, але його там не було. Я й не помітила, як він був вийшов. Напевно тоді коли була з Юлею в кавʼярні. Підходжу до ліфту, нажимаю на кнопку та дістаю телефон з карману. Вирішила все ж таки йому подзвонити, можливо він затримався в своїй компанії.

-Якраз хотів тобі телефонувати, але ти мене випередила.

-Наша вечеря ще в силі? Чи ти вже передумав?,- заходжу вже в ліфт та нажимаю кнопку «1».

-Чекаю тебе в машині. Ти ще в офісі?

-Скоро буду в твоїх обіймах, а поки виходжу з ліфту.

-Чекаю на тебе, кохана,- виключає телефон не давши мені сказати слово. Як же приємно, коли він мені каже «кохана».
 

Йду коридором від ліфту та випадково не помітила як врізаюсь в дівчину зі дуже світлими волоссям та багатьма книжками, які полетіли на землю. Я кинула на підлогу сумку та теж разом з нею почала збирати їх, бо вони по розкидалися в різні сторони. Швиденько підняла свою сумку, вибачилась та попрямувала скоріше до нього. Він же мене чекає, а я з нетерпінням хочу чим скоріше теж до нього. Його щаслива посмішка зустрічає мене біля машини обіймами та легеньким поцілунком. Допомагає сісти в авто, поки він обходить машину, щоб сісти на своє місце, я пристебнула ремінь безпеки.

-Щоб ти сьогодні хотіла на вечерю?,- заводить машину та кладе свою руку мені на ногу, від цього стає досить приємно.

-Давай повечеряємо сьогодні в тебе. Не хочу в ресторан.

-Катю, як забажаєш,- виїхає з парковки та їде в сторону свого дому.

-Як в тебе день пройшов?

-Від коли тебе цікавить нерухомість? А якщо серйозно, то не дуже. Здається в нас фірмі є людина, яка зливає інформацію конкурентам.

-Навіщо він це робить?

-От і я б це хотів знати. Та в нас час за гроші можуть все продати та купити. Завжди комусь вигідно це.

-Доречі, ти не знаєш випадково, чому Оксана подзвонила в рекламну агенцію та сказала всі матеріали її команди потрібно тепер через неї подавати?

-Оксана ж  не може тепер працювати. Ти щось плутаєш,- дивиться на мене такими очима, ніби не може повірити почутому.

-Тому в нас сьогодні були проблеми з апаратурою до зйомок та роздрукованими матеріалами. Але інші проблеми, але чомусь мені здається, що це теж через Оксану.

-Та це брехня! Вона нездатна на таке, ти це розумієш?

-Не злися, я просто кажу свою думку.

-Давай, не будемо думати про неї та роботу,- зупиняється біля під’їзду будинку та вже більш спокійно до мене говорить,- Давай краще гарно проведемо цей вечір удвох.

-Гаразд, але чомусь мені здається, що ми до цієї теми ще повернемося.

-Але не зараз, добре?,- киваю йому згодою та теж виходжу з авто не чекаючи, щоб він відкрив мені дверцята.
 

Чесно кажучи, мене обурило те, що він так захищає свою сестру. Навіть не хоче мене вислухати. Та швидко перевів тему на інше. Але вірно ми не маємо звертати уваги на інших та на роботу. А повинні бути одне в одного та вдвох проводити сьогоднішній вечір. Надіюсь хоч і від ранку багато було негараздів, то хоч вечір буде з щасливими моментами.