Читати книгу - "Заспокійливе для химери, Козел Валерія"

- Думаєте, я не здатен подбати про неї під час нашої коротенької зустрічі? – посміхнувся Аймер, але у голосі його звучала сталь.

- Леді Клер, - до розмови приєднався Хейтам, - я був би вам вдячний, якби ви провели мені екскурсію маєтком. Приділіть мені трохи свого дорогоцінного часу.

- Але я… - спробувала запротестувати Клер, але погляд королівського секретаря змусив її замовкнути.

Разом із Хейтамом вони залишили трояндовий сад. А Аймер запропонував Айші присісти.

- Як ви поживаєте, леді? – м’яко запитав принц.

- Добре, - тихо відповіла дівчина, - дякую за турботу, Ваша високосте. Сестра сказала, що ви хотіли бачити мене. Є якась причина?

- Ні… нічого особливого, - похитав головою Аймер, - я просто хотів побачити вас.

- Я не заслуговую вашої уваги, Ваша високосте, - Айшес посміхнулась, наче порцелянова лялька, - думаю, сестра засмутиться, адже ваша наречена вона.

- Айшес! - Аймер вхопив її за руку, - я не хотів цього! Я був проти розриву наших заручин! Клянусь вам… я… не хотів цього!

- Я не тримаю на вас образ, Ваша високосте, - голос Айши був безбарвним, - наш шлюб… із самого початку був політичним рішенням. Тож, ви не маєте виправдовуватися. Репутація майбутньої королеви має бути бездоганною.

- Айшес… - Аймер понурив голову, - пробачте… пробачте мені…

Дивитися їй в очі було боляче. Дівчина, що сиділа перед ним була лише тінню тої Айшес Лілейн Вієрте яку він колись знав. Тихий голос, порожній погляд, лялькова посмішка. З неї наче витягнули все життя. Айшес зрадила власна родина. Вона лишилась у Лімерії лише заради того, щоб прийняти удар на себе. Навіть якби й стало відомо про те, що вона знала, кого відпускає, вона все рівно була готова прийняти всю вину на себе одну. І її родина радо цим скористалась. Спочатку її перестали випускати з маєтку, потім її ім’я перестали згадувати. І Айшес все рівно була до цього готова. Але чи був готовий до такого Аймер?

Граф Вієрте всіма силами намагався зберегти їхні заручини. Та й сам принц наполягав на тому, аби вони одружились не дивлячись на скандал з химерою. Але коли посли підтвердили, що син герцога Сіаля дійсно повернувся в Елібрію цілий та неушкоджений, король впав у справжнє шаленство. Він був готовий стратити Айшес Вієрте негайно, у той же день. Але тоді до палацу явилась Клер. Вона стояла на колінах перед королем і прохала про помилування їх родини. Вона ні слова не сказала за Айшу, лиш те, що вона готова виправити помилки сестри.

Аймеру дозволили вперше побачити Айшес у той день, коли потрібно було підписати документ про розірвання заручин. Він ніколи не забуде той день.

***

- Вибачте, Айшес, - сказав Аймер, - я не зміг вас захистити.

- Ви зробили для мене більше, ніж могли, - м’яко посміхнулась дівчина.

Вона була бліда. Під очима були ледь помітні синці. Було видно, що вона плакала. Але перед ним вона намагалась триматися гідно.

- Він… в порядку? – тихо запитала вона.

- Так, - відповів принц, - нам повідомили, що він повернувся неушкодженим, швидко прийшов до тями і вже навіть приймає участь у державних справах.

- Прекрасно… - вона ледь стримала сльози, - я рада.

- Айша…

- Все добре, - сказала вона пошепки, - якби я… якщо б я пішла… всю мою родину б, напевно, стратили…

Вона глибоко вдихнула, її підборіддя затремтіло.

- Ваша високосте… Аймер… - голос її також тремтів, - я ж все зробила вірно?.. я ж ніде не помилилась?..

Він обійняв її. І вони сиділи так, поки вона плакала, не видаючи жодного звуку. А потім, по неї прийшли слуги. А у їхню наступну зустріч… у Айша забрали дещо дуже важливе.

***

- Я б хотів, аби ви почали відвідувати бали, як раніше… - сказав Аймер, - я поговорю з графом і…

- У цьому немає потреби, Ваша високосте, - сказала Айшес, - моя сестра прекрасно виконує роль графської доньки.

- Але, хіба вам не сумно? Ви не нудитесь, сидячи у стінах маєтку? Вам не хотілося б знову повернутися у суспільство? Є ті, хто чекають на вас і були б раді…

- Зі мною все добре, - повторила Айшес, але погляд її на мить став дуже сумним, - правда, іноді в мене таке відчуття… наче в мене щось відібрали…

-  Ваш батько… -  Аймер стис кулаки, - граф Вієрте до вас добре ставиться?

- Як до доньки, що мало не зруйнувала репутацію родини, - на секунду усмішка Айши стала живою, як раніше, - ми майже не бачимось. Але, думаю, в нього все ще є на мене плани.

- Плани?..

- Айшес!!! – до альтанки вибіг Уільям.

Він був у своєму дорожньому костюмі. Волосся його розпатлалось, було видно, що він біг.

- Уіл? – дівчина вскочила і підійшла до брата, - що сталось, Уільям?

Аймер зауважив, що лише біля молодшого брата Айшес трохи оживала і була схожа на колишню себе. Вона лагідно погладила брата по щоці.