Читати книгу - "Уява або життя, Madlen Rivalle"

«Все що хочу

Те що треба

Тут в обіймах моїх..»

По закінченню, до них приєдналася Сара. Ленз представила Леві подрузі. Всі зібралися у вітальні, Енді захопив з собою пива, друзі чекали пояснень Теда. Він вмостився на крісло, а Ленз, Леві та Сара з хлопцем всілися на дивані. Олівер сів на килим поряд. Енді перекинув руку до дівчини.

Після нашого виступу, на наступний день, мені подзвонив чоловік, - почав Тед. – Він знайшов відео з клубу і йому сподобалося наше виконання. Сказав, що давно хотів стати продюсером, тому готовий оплатити запис альбому. Та це ж круто! – зрадів Енді. А хто він такий? – запитала Сара. Та просто якийсь бізнесмен багатій, який запропонував нам допомогу. Він представився, як містер Вілсон. Чому саме ми? Наш гурт маловідомий, є купа інших кандидатів? – запитав Олівер. Так, але він обрав нас, нащо ставити зайві питання. Підозріло, вам не здається? – підмітила Сара. Та ну, це ж прості забаганки багатіїв, - посміхнувся Енді. – Як для мене це непоганий початок. І який план дій? Він орендує нам місцеву студію звукозапису? – запитав Олівер. Ні, він хоче брати участь у всьому процесі, а значить нам треба їхати до нього. Ти хочеш, щоб ми поїхали в інше місто? – здивувався Енді. Він хоче, і не поїхати, а полетіти, так буде швидше. Сьогодні ж подзвоню йому і скажу, що ми підписуємо контракт. І надовго це? – запитав Олівер. Та ні, летіти якихось кілька годин, я вже глянув квитки, там декілька днів на запис та й по всьому. За тиждень ми впораємось. Чому ти вирішив, що всі погодяться на це? Може я не хочу нікуди їхати? – продовжив його друг. І я нікуди не збираюся, - додав Леві. Ви знущаєтесь?! Це велика можливість для нас! Охолоньте, - сказала Сара. Ви всі їдете, - відрізав Тед. – Я зараз же йому дзвоню. Зачекай, - перервала Ленз. – Навіть, як би всі  були згодні їхати, є одна проблемка. Що ще? – злився Тед. В мене нема документів, - сказав Леві. Як це? Ти що живеш без посвідчення чи що? Він загубив їх, - збрехала Ленз, - а відновлення не швидкий процес. Дідько!

Том спустився до них, і повідомив, що батьки планують приїхати завтра. Леві поглянув на Ленз, це означало, що сьогодні ввечері, йому треба повернутися додому і чекати її в кімнаті, бо тепер він видимий для всіх. Дівчина трохи засмутилася, бо останній тиждень був неймовірно насичений та не супроводжувався настановами батьків. Їй хотілося скоріше закінчити школу і переїхати кудись, вступивши в університет, жити своє щасливе життя разом з Леві.

Я все одно піду дзвонити містеру Вілсону, можливо домовлюсь, щоб ми поїхали на машині. Це довше, але тоді з документами не буде проблем, - подумавши, сказав Тед і вийшов з телефоном на вулицю. Чому він ніколи не питає нашої думки? – обурився Олівер. Тому, що музика зараз найважливіше, що в нього є, сам розумієш, - натякнув другу Енді.

Олівер лише промовчав і більше не прискіпувався. Леві теж сидів напруженим.

У будь-якому разі я поїду з тобою, - сказала Ленз, взявши його за руку.

Тед повернувся з щасливим виразом обличчя.

Він дозволив їхати машиною? – запитав Енді. Краще, він запропонував приватний літак, тепер не треба ніяких документів. Я поїду з вами, - сказала Ленз. Розмова була лише про членів гурту. Я не поїду без неї, - сказав Леві. – Роби, що хочеш, але така моя умова. Добре, але чекатимеш нас в якомусь готелі, не хочу, щоб наш спонсор думав, що ти нам заважатимеш.

Ленз кивнула, хоч і більшість були збентежені новиною, але друзі залишилися святкувати нові можливості. В них був час зібратися за вихідні, виліт планувався у понеділок. Коли вже темніло Енді поїхав додому з  Сарою, Олівер теж збирався. Ленз вирішила трохи пройтися з Леві, хлопець прямував до їхнього дому.

Завтра будь обережним, не хочу, щоб тато тебе помітив. Може мені час з ними офіційно познайомитися? – посміхнувся хлопець. Поки наступний рік ми плануємо ховати тебе в моїй кімнаті, то це не дуже гарна ідея. З матеріалізацією виникає багато проблем. Документи, гроші, житло. Як казала Джулія – немає проблем, які не можна вирішити. Щось вигадаємо. Коли я вступлю в університет, ми зможемо жити окремо, тоді стане простіше. В нашому випадку просто ніколи не буде. Але ж ми не здаємося? Ніколи.