Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Що сказала бабця-ворожка?, Rada Lia 📚 - Українською

Читати книгу - "Що сказала бабця-ворожка?, Rada Lia"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Що сказала бабця-ворожка?" автора Rada Lia. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46
Перейти на сторінку:
Розділ 26

В її голові проносилися різні картинки-спогади. 

— Сідай! Що турбує? — хитро мружачи очі питає її баба Агафа.

— Він не твоя доля! — тицяє вона скоцюрбленим пальцем в карту пікового короля. — Ось хто тобі справді судився! Темноволосий й кароокий!

«Далі, що ж було далі?!» — Аня намагалася згадати, не відходячи від дверей й судомно стискуючи сумку в руках.

— Цей чоловік з холодним серцем ніколи не полюбить тебе, — сказала тоді Агафа й запропонувала перенести її в іншу реальність.

«Потім був ритуал. Але чому не вийшло? Ми ж зробили все як того разу. Можливо відвар не той? Хоча малоймовірно — на смак і запах та сама гидота», — Аня скинула чоботи, зняла куртку й кинула сумку біля дзеркала. Нахмурившись, дівчина попрямувала у свою кімнату, лягла на ліжко й знову, в черговий раз почала перебирати в голові все, що тоді відбувалося на сеансі у відьми. Раптом її осяяло.

— Ну точно! — вигукнула вона й рвучко скочила з ліжка. — Як я раніше про це не подумала?! 

Вона вибігла в коридор, схопила свою сумку й почала витягувати звідти речі. Нарешті, білявка тримала в руках заповітний клаптик паперу. Розгорнувши його, вона прочитала вголос:

— Договір!

— Це щоб до мене претензій не було, — пояснила тоді відьма. — А то раптом тобі там не сподобається, а я винна буду.

Аня задумливо почухала лоба. Вона схопила телефон й набрала номер Божени:

— Скажи, чи може бути таке, що ритуал не спрацював, бо ми з твоєю тіткою підписали договір? — після привітання запитала в неї білявка.

Жінка задумалася:

— Скоріше за все, так воно і є, бо ж тітка, мабуть, навмисне підстрахувалася, щоб якщо тобі тут буде погано, ти не могла нічого змінити.

— А що ж робити?! — у розпачі вигукнула Аня. — Мені треба за будь-яку ціну повернути своє життя і Богдана!

— Давай тоді я приїду у ці вихідні й спробуємо щось придумати, — запропонувала Божена, надавши білявці малесеньку надію.

 

Через три дні, Аня, похнюпившись, знову сиділа в хатині на курячих ніжках за столом навпроти Божени. Всередині все стискалося від хвилювання. На кону стояло її життя. 

— Я нічого не обіцяю, — промовила племінниця відьми й співчутливо поглянула на білявку.

— Розумію, — кивнула та у відповідь, зціпивши пальці рук на колінах.

— Давай договір, — промовила Божена.

Білявка дістала складений в кілька разів папірець й простягнула жінці. Та уважно перечитала те, що там було написано, декілька разів й нахмурилася.

— Якщо чесно, я не знаю, чим тут можна зарадити. Тут чорним по білому написано, що навіть якщо тобі в цій реальності не сподобається, назад дороги немає. Що ти добровільно з цим погоджуєшся й приймаєш ці умови.

Вона склала договір й віддала його назад Ані в руки. Очі тої наповнилися сльозами.

— Може є ще якісь рішення? Давай хоч спробуємо? — вона благально склала руки човником перед собою. — Будь ласка.

— Ну добре, — зітхнула Божена. Вона відкрила ящик столу й дістала звідти чистий аркуш паперу. Мимохідь простеживши за її рукою, Аня згадала, що саме в цей ящик Агафа минулого разу поклала свій варіант договору. Однак це було в іншій реальності та і Божена, вірогідно, що сказала б їй, якби там лежав ще один договір. Племінниця ж відьми спокійно дістала ручку й почала писати нове закляття:

— Нове життя без договору починаю!

— Всі домовленості розриваю!

— У свою реальність повертаюсь!

— Жити теперішнім життям відмовляюсь!

Пробурмотіла вона й задоволено посміхнулася.

— Приготуйся, — кивнула вона Ані, яка у відповідь лиш кліпнула й продовжила заклякло сидіти. Це все, що вона могла зробити в цей момент. 

Божена встала з-за столу, Аня скочила за нею.

— Сядь на місце, — промовила племінниця відьми й закрила очі. Білявка слухняно плюхнулася назад на стілець. Божена ж тим часом почала шепотіти одними губами молитву. Аня це точно знала, оскільки мама її навчила молитися ще в дитинстві. 

За мить Божена підійшла до кухонної шафки й дістала звідти свічки, запалила вогонь під чайником. Жінка розставила свічки по периметру кімнати й поставила одну на столі, прямісінько перед Анею. У білявки промайнула думка, що це дивно як жінка яка не має справу з магією так добре знається на магічних ритуалах. Однак вона відігнала від себе ті думки, адже лише повернення додому наразі хвилювало її. Коли нарешті чайник закипів, Божена заварила відвар у двох старих чашках в горошок. Аня дивилася на все це наче крізь туман. Вона повернула голову й знову побачила темні блискучі очі ворони, що тихенько сиділа на шафці. 

— Пий! — простягнула відьма напій Ані. Та, як і минулого разу, ледь змогла втримати чашку, так сильно тремтіли її руки. Зробила ковток — яка бридота.

Молода відьма лиш посміхнулася, побачивши реакцію білявки. Вона відпила зі своєї чашки, встала з-за столу. Замислено поглянула на Аню й втупилася в неї тяжким зором своїх золотавих очей. Вона взяла у руки папірець з закляттям й почала читати, виставивши одну руку вперед й кивнувши дівчині, щоб та продовжувала пити.

— Нове життя без договору починаю!

— Всі домовленості розриваю!

— У свою реальність повертаюсь!

— Жити теперішнім життям відмовляюсь!

Вуха Ані позакладало. Вона почула тоненький писк. Було відчуття наче очі хтось пальцями видавлює назовні. Скроні стиснуло. Білявка поглянула вперед і зойкнула. Божена надулася наче кулька й піднялася до стелі, бовтаючи ногами й все ще намагаючись тримати своїми опухлими пальцями папірець з закляттям. Та врешті він все одно випав їй з рук й хвильовими рухами, плавно й повільно почав падати вниз. На себе білявка намагалася не дивитися, боячись знову виявити, що перетворюється на птаха. Шафки почали відкриватися й закриватися, спричиняючи багато шуму. Ворона замахала крилами й закаркала. Наступної миті вилетіла ще одна шибка. Тепер у хаті було два розбитих вікна. Скло полетіло в різні боки та на щастя не дістало до жінок.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 45 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Що сказала бабця-ворожка?, Rada Lia», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Що сказала бабця-ворожка?, Rada Lia"