Читати книгу - "Найкращий сищик та падіння імперії"

— Жодного разу! Як це? — я аж за голову схопився.

— Може, тебе налякала моя залізна нога?

— Дорога Афо, ви тут до чого? Це ж я зламався! Може, це прокляття тих убивць?

— Ваню, що за херня? Які ще прокляття? Ти ж сам розповідав, що просидів багато годин у холодному болоті!

— І що?

— Застудив дещо, ось тому зараз нічого й не вийшло. Ми тебе вилікуємо, і все буде добре! Тільки не переймайся. Не думай про це.

— Та як же не думати! Господи, сором який!

— Ну, почалося! Ваню, припини, ти ж найкращий сищик імперії, а плачешся, наче баба дурна!

— Але, Афо, ви ж самі все бачите! Як таке може бути? — Я розводив руками і дивився сам на себе. Був сам собі огидний.

— Так, Ваню, бачу, що ти нудитимеш до самого Петрограда. Заспокойся. Вип’ємо, чи що.

— Добре, — легко погодився я.

Ми випили дві пляшки коньяку, це був подарунок від пана Бекіра. Вранці боліла голова, але не від коньяку, а від згадки про те, що трапилося увечері.

— Так, Ваню, їдьмо, дуже хороший лікар, — сказала графиня.

— Афо, я його не відчуваю. Це точно прокляття! — поскаржився я.

— Господи, якщо в тебе починаються шмарклі, ти ж не вбачаєш у цьому прокляття? Треба просто вилікувати їх — і все. Тут те саме!

Ми прибули до лікаря. Той жив у великій квартирі на Пречистенці, де і приймав пацієнтів. До лікаря була велика черга, мені було ніяково, я хотів утекти звідти, коли до нас вийшов сам професор.

— Графине, радий вас бачити! — Вони були знайомі, лікар елегантно поцілував руку Афродіті.

— Пилипе Пилиповичу, чудово виглядаєте. Не могли б подивитися мого хорошого товариша? А то у нього трапився казус по чоловічій частині. — Вона говорила з посмішкою, а я весь розчервонівся і вкрився потом.

— Графине, як я можу відмовити вам! Прошу, заходьте! — запросив він мене до кабінету.

— Ваню, давай, — Афродіта аж підштовхнула мене. Я намагався опанувати себе, заспокоїтися. Господи, не хлопчик же, щоб ось так хвилюватися.

Я зайшов, Афродіта залишилася за дверима, лікар запросив сісти.

— Як вас звати? — поцікавився в мене. Такий приємний чоловік за п’ятдесят, з борідкою і розумними очима.

— Іван Карпович.

— Прізвище?

— Підіпригора, — сказав я.

Він записував, потім зупинився, подивився на мене.

— Що, той самий? Найкращий сищик імперії? — спитав професор. Я ледь від сорому не згорів.

— Так, той самий... — Дивився у підлогу і хотів провалитися крізь неї.

— Яка велика честь, Іване Карповичу! Чесно кажучи, я спочатку не ставився до вас серйозно, думав, що це так, для народу забавка. Але коли побачив ваші пригоди у мого асистента Івана Арнольдовича, то і сам зацікавився. Почав читати і захопився!

Він вихваляв мене, а мені було зле, аж нудило, паморочилося.

— Вам погано, Іване Карповичу? — помітив мій стан професор.

— Ні, все добре, — збрехав я.

— То з чим ви до мене прийшли?

— Та той... — Я не знав, із чого почати, і подумав, що це було схоже на численні випадки, коли до мене приходили клієнти і нітилися, не знали, що сказати. Я їх підбадьорював. А тепер сам нітився, як дурень. Припинити і говорити, як є! — Професоре, в мене той, зникла чоловіча сила. Не відчуваю його. Минулої ночі це сталося. Зі мною дама була, а я наче анахорет який. Висить у мене, наче злодій на шибениці.

— Таке вже раніше бувало?

— Ніколи. Завжди працювало все добре, — запевнив я.

— Венеричні хвороби у вас були?

— Були. Двічі гонорея, з недосвідченості. Але давно це було, і повністю вилікувався, — доповів я.

— Мені треба вас оглянути. Знімайте штани, — сказав професор.

— Що? — зніяковів я.

— Штани знімайте, — спокійно сказав Пилип Пилипович.

Я зняв штани.

— Спіднє теж. — Він надягнув гумові рукавички.

— Спіднє? — перепитав я.

— Так, мені ж треба вас подивитися. Та ви не хвилюйтеся так, Іване Карповичу. Знімайте. Ви ж в армії служили, там уже вас оглядали.

Я кивнув і спустив спіднє. Професор підійшов, узяв мене у долоні, обдивився.

— Ну, жодних захворювань не бачу, на вигляд здоровий. Тепер поверніться до мене спиною і нахиліться вперед. Ось так.

Я нахилився, відчував себе дуже незатишно, аж тут той професор зробив таке, що я підхопився, повалив його на підлогу і