Читати книгу - "Куплю тебе, крихітко, Олена Чжу"

Коли я виходжу надвір, вже темно. Вільдана чекає вдома. Потрібно сьогодні ще переглянути документи, які зібрала сестра, та проаналізувати. Вона, до речі, весь свій час проводить за роботою.

Щоразу, коли про це думаю, трохи хмурюся. Чудові твої справи, природо. Така дівчина не може знайти хлопця. Так, аби хто не потрібний. Але і я, і Карім хочемо, щоб сестра була щасливою.

Я сідаю в машину та заводжу двигун.

Я люблю таке місто, у світлі неонових вогнів, вікон житлових будинків та автомобільних фар. Є в цьому щось заспокійливе. Здається, що ти залишаєшся віч-на-віч із власними думками, викресливши людей. День – час інших. Ніч – твоє й тільки твоє.

Плавна течія думок переривається дзвінком мобільного. Я кидаю погляд на екран та гмикаю. Ось незрозуміла дівка. Дістала.

Просто скидаю дзвінок. Сашко уважно дивиться на мене:

– Знову ця?

– Вона, – киваю.

– Став у чорний список.

Я говорю:

– Ходімо?

– Йдемо.

Встаю з крісла та йду за другом. І навіть не здогадуюсь, що через деякий час зустріну свою дівчинку, яка благатиме про допомогу.