Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Карти на стіл 📚 - Українською

Читати книгу - "Карти на стіл"

1 322
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Карти на стіл" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 56
Перейти на сторінку:
Успішний злочин № 2. Спершу Робертс виходить сухим із води. Тепер ще й Енн Мередіт. Але як щодо Шайтани? Чи могла Енн Мередіт убити Шайтану?

Він помовчав хвилину-дві, а тоді похитав головою.

– Не дуже в це віриться, – сказав трохи неохоче. – Вона не стала б так ризикувати. Поміняти пляшечки місцями – це одне. Вона знала, що ніхто не зможе запідозрити її в цьому. Тут не було жодного ризику, бо це міг зробити хто завгодно! Звісно, план міг і провалитися. Місіс Бенсон могла б помітити, що переплутала пляшечки, і не випити отрути, або ж її могли б урятувати. Це було тим, що я називаю «вбивством, на яке покладають надії». Воно може вдатися, а може й провалитися. Того разу все вдалося. Але у випадку з Шайтаною все було зовсім по-іншому. Це було навмисне, зухвале й цілеспрямоване вбивство.

Пуаро кивнув головою.

– Не можу з вами не погодитися. Це два зовсім різні типи злочинів.

Баттл потер носа рукою.

– Здається, у справі Шайтани вона виходить поза підозрою. Отже, маємо відкинути Робертса й дівчину. Які новини щодо Деспарда? Вдалося щось дізнатися на зустрічі з тією місіс Лаксмор?

Пуаро розповів суперінтенданту про свою вчорашню пригоду з удовою.

Баттл вишкірив зуби.

– Знаю я таких жіночок. Спробуй зрозумій з їхніх оповідей, що відбувалося насправді, а що вони собі допридумували.

Пуаро продовжив і розповів про візит Деспарда та історію, яку той розказав.

– Ви йому вірите? – різко запитав поліціянт.

– Так.

Баттл зітхнув.

– І я теж. Він не з тих, хто застрелив би чоловіка, бо закохався в його дружину. Та й, зрештою, у нас же працюють суди, що займаються розлученнями? Всі масово там розлучаються. І Деспард сам не займає якоїсь високої чи публічної посади, тож це ніяк не позначилося б на його кар’єрі. Я сказав би, що тут наш покійний містер Шайтана дав маху, бо вбивця № 3 насправді навіть і не вбивця.

Він подивився на співрозмовника.

– Отже, залишається…

– Місіс Лоррімер, – сказав Пуаро.

Задзеленчав телефон. Пуаро підвівся й узяв слухавку. Він щось сказав, тоді помовчав, потім знову сказав кілька слів у відповідь. Тоді поклав слухавку й повернувся до свого гостя.

Обличчя бельгійця було надзвичайно серйозним.

– Це була місіс Лоррімер, – сказав він. – Вона хоче, щоб я прийшов до неї. Негайно.

Двоє чоловіків не зводили один з одного погляду. Тоді Баттл повільно похитав головою.

– Я помиляюся, – мовив він, – чи ви чогось такого й очікували?

– Я це припускав, – відповів Еркюль Пуаро. – Лише припускав.

– Краще вам іти, – сказав Баттл. – Можливо, вам нарешті вдасться дізнатися правду.

Розділ двадцять п’ятий. Місіс Лоррімер заговорила

День був непогожим, і кімната місіс Лоррімер здавалася темною й безрадісною. Та й сама жінка мала похмурий вигляд і справляла враження людини набагато старшої, ніж та, з якою Пуаро бачився під час свого попереднього візиту.

Вона привітала його своєю звичною впевненою усмішкою.

– Дякую вам, мсьє Пуаро, що так оперативно відреагували на моє запрошення. Я знаю, що ви дуже зайнята людина.

– До ваших послуг, мадам, – сказав Пуаро, легенько вклонившись.

Жінка натиснула на дзвіночок біля каміна.

– Попрошу принести нам чаю. Не знаю, як ви, а я вважаю неправильним отак стрімголов переходити до зізнань, не підготувавши для них відповідного ґрунту.

– Отже, на нас чекають зізнання?

Співрозмовниця не відповіла, бо в цю мить у кімнату зайшла покоївка. Коли вона отримала розпорядження від господині й залишила їх самих, місіс Лоррімер промовила доволі сухо:

– Якщо пам’ятаєте, коли ви були тут востаннє, то сказали, що прийдете, якщо я знову захочу з вами зустрітися. Гадаю, ви здогадувалися, з якої причини я захотіла б вас побачити вдруге.

Жінка сказала це й замовкла. Покоївка принесла чай. Місіс Лоррімер узялася розливати його у чашки і почала обговорювати інші актуальні теми. Вона вела бесіду дуже розважливо й мудро.

Невдовзі, скориставшись паузою, Пуаро зауважив:

– Я чув, що ви днями ходили разом на чай з юною мадемуазель Мередіт.

– Це правда. А ви нещодавно десь її бачили?

– Сьогодні по обіді.

– То вона в Лондоні чи ви їздили навідати її у Воллінґфорді?

– Ні, не їздив. Вона зі своєю подругою вшанувала мене візитом тут.

– О, з подругою. Я з нею ще не зустрічалася.

Детектив усміхнувся і промовив:

– Це вбивство так усіх зблизило. Ви з мадемуазель Мередіт разом чаюєте. Майор Деспард також намагається підтримувати з нею знайомство. Хіба що доктор Робертс тримається окремо.

– Я днями бачила, як він грав у бридж, – зазначила місіс Лоррімер. – У нього був цілком звичний бадьорий вигляд.

– Отже, він і далі полюбляє бридж?

– Так-так, і далі робить просто неймовірні заявки, але майже завжди справляється з ними.

Вона помовчала хвилину-дві, а тоді поцікавилась:

– А з суперінтендантом Баттлом ви бачилися?

– Також сьогодні після обіду. Власне кажучи, він був у мене, коли ви зателефонували.

Затуливши рукою обличчя від вогню, місіс Лоррімер запитала:

– І як він справляється?

Пуаро відповів серйозним тоном:

– Старий добрий Баттл не любить поспіху. Він повільно йде до істини, але він до неї точно добереться, мадам.

– Не знаю, не знаю. – Її губи скривилися в дещо іронічній посмішці.

Жінка повела далі:

– Він присвятив мені чимало уваги. Здається, суперінтендант назбирав інформацію про все моє життя, починаючи від юних літ. Він опитав моїх друзів і поспілкувався з моїми слугами – тими, що зараз працюють у мене, і тими, які працювали кілька років тому. Не знаю, що він сподівався відшукати, але впевнена, що він цього не знайшов. Міг би й просто повірити мені на слово. Бо я казала правду. Я знала містера Шайтану зовсім трішки. Ми познайомилися в Луксорі, як я й казала, і наше знайомство завжди залишалося лише поверхневим. Хоч яку інформацію Баттл назбирав, він не зможе заперечити цих фактів.

– Мабуть, не зможе, – погодився Пуаро.

– Ну а ви, мсьє Пуаро? Ви проводили якесь розслідування?

– Щодо вас, мадам?

– Саме так.

Чоловічок повільно похитав головою.

– Це нічого не дало б у підсумку.

– Що ви хочете цим сказати, мсьє Пуаро?

– Буду з вами відвертим, мадам. Ще на самому початку я розумів, що з-поміж усіх чотирьох людей, що були того вечора у кімнаті Шайтани, саме ви людина з найблискучішим розумом і найбільш раціональним та логічним способом мислення. Якби мені потрібно було робити ставки щодо того, хто з вас чотирьох міг найкраще спланувати вбивство і вийти сухим із води, то я неодмінно поставив би всі гроші на вас.

Місіс Лоррімер здійняла брови.

– Мені це сприймати за комплімент? –

1 ... 44 45 46 ... 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Карти на стіл», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Карти на стіл"