Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Додому 📚 - Українською

Читати книгу - "Додому"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Додому" автора Харлан Кобен. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 75
Перейти на сторінку:
з вами все гаразд? — запитала вона.

— Я можу віджатися десять разів на одній руці, якщо хочете.

— Справді?

— Ні. Може, раз.

Пані Мервош похитала головою.

— Вибачте, я поводжуся непрофесійно. Просто… мені так стало вас шкода після того документального фільму, знаєте?

— Саме те почуття, на яке я сподівався.

Вона трохи зашарілася.

— Даруйте за те, як я одягнена. Я саме грала в теніс, коли зателефонував П.Т.

Доктор Мервош була вбрана в такий старомодний спортивний костюм, що Майрон ледь не взявся шукати етикетку «Філа». Вона була білявкою і мала на голові пов’язку. В цілому вона скидалася на Бйорн Борг на початку вісімдесятих.

— Не переймайтеся, — сказав Майрон. — Дякую за те, що робите це так пізно.

— Ви хочете довгого пояснення чи тільки мій висновок?

— Висновок, будь ласка.

— Неостаточний.

— О, — мовив Майрон, — то ваш висновок у тому, що ви просто не знаєте?

— Якщо відповідати на запитання «Чи підліток із сьогоднішнього інтерв’ю на «Сі-Ен-Ен» — це той самий Патрік Мур, якого викрали десять років тому?», вибачте, я не можу бути впевнена. Чи можу пояснити?

— Поясніть, будь ласка.

— Переважно моя робота — судово-медична реконструкція обличчя — стосується розпізнавання рештків. Ви знаєте це, так?

— Так.

— Це не точна наука. Ми сподіваємося, що наша робота може наштовхнути на якусь зачіпку чи думку, але наші результати можуть і спотворити багато чого, — скривилась Еліс Мервош. — Тут спекотно?

— Трохи.

— Ви не проти, якщо я зніму куртку?

— Авжеж, ні.

— Не хочу, щоб ви подумали, ніби я фліртую з вами абощо.

— Не хвилюйтеся за це.

— У мене серйозний хлопець.

— А я заручений.

— Справді? — її обличчя посвітлішало. — О, я така щаслива за вас. Тобто після всього, що ви пережили.

— Доктор Мервош!

— Будь ласка, називайте мене Еліс.

— Еліс, — сказав Майрон. — це було лише травмоване коліно. Я ціную вашу, — він не знав, яке слово дібрати, — турботу, але все гаразд.

— І ви хочете знати більше про Патріка Мура.

— Так, хочу.

— Я не надто компанійська, — промовила вона. — Ось чому мені краще в лабораторії. Я схильна нервуватися, коли розмовляю. Справді, вибачте.

— Усе добре, — запевнив Майрон і додав: — Ви казали, що інколи результати можуть бути спотворені.

— Так, це правда. Ми намагаємося, так би мовити, відтворити в уяві, який вигляд шестирічний хлопчик мав би в шістнадцятирічному віці. Можете собі уявити, це роки, які складно простежити. Якби Патрік Мур зник, коли йому було, скажімо, двадцять шість, а ми б знайшли його в тридцять шість, ну, ви розумієте суть, так?

— Авжеж.

— Дорослішання — це переважно справа генетики, але є й інші чинники. Харчування, стиль життя, особисті звички, травми — це все може змінити процес дорослішання і навіть, в окремих випадках, зовнішність. Знову ж таки: ви говорите про, мабуть, найскладніші роки для аналізу. Зміна дитячої зовнішності до підліткової може бути разючою. Коли дитина зростає, кістки й хрящі розвиваються і визначають пропорції та форму обличчя. Тому як судові антропологи ми повинні вкласти туди все, що могло б там бути. Наприклад, лінія волосся могла зсунутися. Кісткова тканина формується, зникає, видовжується, змінюється. Коротше кажучи, це все складно передбачити.

— Зрозуміло, — сказав Майрон. — Ви можете зробити припущення?

— Чи цей підліток — Патрік Мур?

— Так.

Вона насупилась і здавалася спантеличеною запитанням.

— Припущення?

— Так.

— Я науковець. Я не роблю припущень.

— Я мав на увазі…

— Можу лише подавати факти, якими вони є.

— Гаразд.

Еліс Мервош повільно взяла блокнот та переглянула записи.

— Риси підлітка, крім одного помітного винятку, переважно збігаються з рисами шестирічного хлопчика. Колір його очей трохи змінився, але це не важливо. Також дуже складно визначити колір очей з телевізійного інтерв’ю. Мені вдалося дістати надійні дані щодо зросту його батьків і сестри й порівняти зі зростом шестирічного Патріка. Згідно з цими обчисленнями, зріст підлітка на два дюйми менший від середнього, але це все знову ж у межах похибки. Коротко кажучи, цей підліток справді може бути Патріком Муром, але мене дійсно турбує одна річ, яка й призвела до мого неостаточного висновку.

— І це?

— Його ніс.

— А що з носом?

— Ніс підлітка не збігається з тим, що я бачу на фотографіях шестирічного. Я не можу сказати, що він не міг так змінитися з часом, але це малоймовірно.

— Пластика носа це пояснила б? — Майрон на мить замислився.

— Класична операція на носі? Ні. Зазвичай операцією зменшують ніс. У цьому випадку ніс нового Патріка Мура більший, ніж очікувано.

— Як щодо того, ну, не знаю, що його ніс багато разів ламали? — припустив Майрон.

— Гм, — Еліс Мервош узяла олівець і постукала гумкою по щоці. — Сумніваюсь, але таке можливо. Є також операції з відновлення носа через травму чи вроджені дефекти або, переважно, зловживання кокаїном. Може, це могло б бути поясненням. Але не можу відповісти достеменно. Саме тому вирішила так, як вирішила.

— Іншими словами, — сказав Майрон, — нам бракує заключної ідентифікації носа?

Еліс Мервош дивилася на нього секунду.

— Стривайте, це був жарт?

— Щось на взір того.

— Ем-м…

— Так, пробачте.

— Якщо без жартів, — підсумувала експерт. — Вам потрібен ДНК-тест.

Розділ 23

Я дивився в бінокль на голландський фермерський будинок.

Політ з Рима в аеропорт Ґронінґен Елде в Нідерландах забрав дві з половиною години. Дорога з аеропорту до цієї ферми в Ассені — двадцять хвилин.

— У будинку лише четверо людей, красунчику, — пролунав голос із сильним акцентом.

Я обернувся до Зорри. Справжнє ім’я Зорри — Шломо Аврагаїм. Він колишній працівник «Моссаду», трансвестит, чи який там відповідний термін для тих, хто полюбляє одягатись як жінка. Свого часу я знав багатьох трансвеститів. Декотрі доволі привабливі й жіночні на вигляд. Але це не про Зорру. Його борода була такою самою густою, як і його акцент. Він не висмикував брови, тож вони в нього скидалися на волохатих гусеней, які й не думали обертатися метеликами. Суглоби його пальців були як у перевертня в стадії перетворення. Здавалося, що він викрав свою руду кучеряву перуку з гардероба шоу Бетт Мідлер 1978 року. Він носив туфлі на шпильках гострих, як лезо, у прямому сенсі слова, оскільки в підборі ховалося справжнє лезо.

Колись давно Зорра ледь не вбив Майрона цим лезом.

— Ми знаємо це завдяки тепловізору? — запитав я.

— Тому самому, який Зорра використовував у Лондоні, красунчику, — сказав той глибоким баритоном. — Це буде занадто легко. Як ви кажете? Як насіння лузгати. Ти розбазарюєш здібності такого легендарного професіонала, як Зорра.

Повернувшись до трансвестита, я оглянув його з голови

1 ... 44 45 46 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Додому», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Додому"