Читати книгу - "Моя в борг, Джулія Ромуш"

Посмішка моментально зникає з мого обличчя, коли я бачу ЦЕ... Таке відчуття, що цю машину спеціально для мене підготували.

- Там відро і ганчірка, - Бакер киває у бік гаража, де стоїть цебро. 

Мій настрій миттєво падає вниз. Машина стоїть у гаражі. Отже, доступу на вулицю немає. Вийти звідти я зможу хіба що під приводом набрати води. Так тут ще й на цілий день роботи. Підтискаю губи й починаю підозрювати, що мене конкретно надурили.

- Мити потрібно у гаражі? - Все ж таки надія в мені ще живе. Я вірю в те, що не може все бути настільки кепсько. Має ж десь мені пощастити.

- Тебе щось бентежить? - Аарон відразу різко до мене розвертається і впивається своїм поглядом у моє обличчя.

- Машина дуже брудна, мені здається, що на вулиці... - Намагаюся викрутитись. 

Відступаю на крок назад, бо Бакер починає до мене наближатися. На його губах з'являється застрашлива посмішка. Очі загрозливо блищать.

- Що на вулиці? - Перепитує, коли я запинаюся, зачепившись за щось ногою. І це щось з гучним гуркотом валиться на підлогу, змушуючи мене здригнутися і затнутися.

- Там буде куди стікати воді та взагалі...

Відступати більше нікуди, бо я знову в щось уперлася ногами, а Бакер підходить впритул. Занадто близько. Стає занадто небезпечно цієї самої секунди.

- І взагалі... - Вимовляє тихо, бо зовсім поруч, а я відчуваю, як починають тремтіти мої коліна. Я його боюся. Точніше боюсь того, що він може зробити. Він абсолютно непередбачуваний та відбитий на всю голову тип. Гучно ковтаю, коли він нахиляється нижче, обпалює шкіру своїм гарячим диханням. - Щоб мити машину у дворі, ти одяглася неправильно, - вимовляє тихо. - Тому миєш або тут, або можеш відправлятися назад до своєї кімнати.

- Це нечесно, - вилітає з мого рота, перш ніж я встигаю це проконтролювати.

- Ти не звикла думати про наслідки своїх вчинків, - здригаюся, тому що його пальці різко стискають мою талію і смикають мене вперед так, що я втискаюся у Бакера.

- Пусти, - намагаюся вирватися, але він не відпускає. Паніка накриває з головою і дихати стає важче.

- Настав час дорослішати, Таша. Брати на себе відповідальність.

Я вириваюсь з новою силою. Хочу, щоби він відпустив. Щоб відійшов від мене на безпечну відстань. Його пальці починають ковзати по моїй спині, а я з жахом усвідомлюю, що він запросто може розв'язати мій топ. Господи, про що я тільки думала, коли йшла до нього в такому вигляді?

- Не смій... я...

- На що ти розраховувала, надягаючи відвертий купальник? Хотіла погратись? 

Серце працює на зношування. Я жахливо налякана.

- Ні, я...

- Спровокувати? Що робитимеш далі? Я можу нагнути тебе в цьому гаражі й трахнути так, як мені подобається. - Від його слів усередині все холоднішає. Тому що я розумію, що йому нічого не завадить вчинити саме так, як він каже.

- Не можеш, - видаю практично пошепки. Хриплю.

Аарон кривить губи в посмішці. Його це все радує. Розважає.

- І що мені завадить? 

Господи, я зараз свідомість від страху втрачу. І краще б втратила ніж те, що я говорю далі.

- У розписці, яку тобі програв Нолан, було написано, що заміж я маю вийти невинною.

У цей момент я бачу, як у його чорних як ніч очах спалахує полум'я. Небезпечне. Страшне. Що означає, що мені потрібно закрити рота прямо зараз.

- Ти ступаєш на небезпечну доріжку, дівчинко, - пальцями другої руки він стискає моє підборіддя і змушує мене задерти голову так, щоб я дивилася в його очі й не змогла відвернутися. Ноги німіють від дикого страху. Я граю не те, що з вогнем, а зі справжнісіньким дияволом.

– Я лише озвучую умови, які були прописані, – не знаю з чого я вирішую, що безсмертна. Але язик починає жити своїм життям, - отже, до весілля ти не можеш мене чіпати.

- Хочеш грати так? - Схиляє голову на бік, зараз він лякає мене ще сильніше ніж зазвичай. - Тоді ти мусиш розуміти, що після весілля я зроблю з тобою все, що захочу.

- Але не зараз, - хриплю у відповідь, продовжую дивитися в його очі й розумію, що тепер мені потрібно від нього втекти навіть ціною свого життя. Тому що я щойно сама уклала договір з дияволом.

***

Як тільки заходжу до своєї кімнати, тут же гнівно гарчу.

- Недолюдок! Ненавиджу! - Стримувати емоції просто неможливо. 

Цей день був для мене справжнісіньким пеклом. Я мила цю чортову машину понад чотири години. А покруч Бакер спостерігав за мною і було видно, як морально отримує задоволення від усього, що відбувається. Цей козел зробив мене у всіх планах. Мені навіть не вдалося вийти у двір і подивитися на машину. Він очей з мене не спускав. Наївна ідіотка, а я думала, що в мене все так швидко вийде. У мене весь цей час на шкірі були морозні мурашки від його погляду. Здавалося, він ось-ось підійде ближче і стисне на моєму горлі свої пальці. Настільки сильно я відчувала його нищівний погляд.

Гнівно видихаю і підходжу до вікна. Бакер все ще у дворі. Знову розмовляє телефоном. Але варто мені на нього подивитися, як він ніби відчуває це і відразу обертається. Впивається в мене своїм поглядом, а потім усміхається. Я відразу відстрибую назад і знову сварюся. Мені потрібно звідси втекти. За будь-яку ціну. Тому що чортове весілля вже з дня на день. А ось після нього він зробить зі мною все, що захоче. Сьогодні він прямо мені про це сказав. Господи, краще б і далі сиділа у своїй кімнаті й нікуди не висувалась. А то виходить, що зробила все гірше.

Плювати на перевірку. Я маю зробити все сьогодні. Час, коли йде зміна охоронця, я знаю. Коли собак заганяють теж. Я маю втекти саме сьогодні. Виявитися якнайдалі від цього хворого покруча. Після сьогодні я ненавиджу його кожною клітиною свого тіла.

Іду в душ і довго дряпаю шкіру мочалкою, щоб стерти з себе його дотик. Запах. Я настільки зла, що навіть холодний душ не допомагає мені хоч трохи заспокоїтися. Емоції всередині вирують настільки сильно, що навіть не виходить обдумати наскільки правильні рішення я приймаю. Все відбувається на чистих емоціях. Найголовніше втекти. Подальшого плану немає. Я навіть не впевнена, що зможу до когось з подруг дістатися. А якщо зможу, то не факт, що мене хтось пустить і далеко не факт, що Бакер мене там не знайде за лічені хвилини.